- Андрію! Що таке, по-твоєму, щедрість? Щедра людина, жадібна людина. Думав коли-небудь? <span>- Чого це ти? - Андрій комічно підняв брови. - Хіба сам не знаєш? Підходжу до Петренка на перерві: «Дай, Петренко, </span>гривню». По-люд-ськи прошу. А він мнеться: «У мене немає». Я ж сам бачив, як йому в буфеті з п'яти гривень здачу давали. - Як просто все у тебе виходить, - сказав Сашко. - Дав гривню -щедрий, не дав - жадібний. Петренко, може, і жадібний, я не знаю. Тільки ж справа не в цьому, не в гривні справа. Хлопці помовчали. Розмова не виходила. - Трамвай іде! Сідаймо! - схаменувся Сашко. Андрій першим ускочив у вагон і, перекриваючи шум трамвая, гукнув: - На обох візьму квитки. Я щедрий. <span>- Несерйозний ти, - раптом розсердився товариш. - Несерйозний...</span>