Прийшла щедра осінь. Принесла повні міхи урожаю.
Ліс повен грибів, після дощу вони ростуть густо-густо. У садах дозріли яблука і виноград, груші. На городах виросли морква, картопля, гарбузи, капуста та багато інших овочів. Багатий урожай заповнить комори. Звісно, дорослі приготують смачні страви, діти будуть залюбки ласувати ними.
Ось такі подарунки приносить осінь.
<span>У кожної людини є своя співуча пір”їнка.Є таке прислів”я :У кого є щаслива пір”їнка тот щасливий,а у кого немає-ні.У деяких людей є талант,а якщо у тебе його немає,то ти ще не визначив його.Ти не повинен сумувати що у тебе немає таланту,це співуча пір”їнка нам дає талант,а талант є у кожної людини.Пробуди у себе ту мить,у якій ти знайдеш свою пір”їнку.
</span>
Розставте розділові знаки!
<span>Зульфат зрозумів, що втратив свого найкращого друга. Зульфат із Кливковими друзями, вчителями похоронили цого і на Климковиній могилі поклали його улюблену діжурку. Усі сумували за Климком. Наталія Миколаївна, із своєю донькою переїхали до дідуся Зульфата. Уже закінчувалася війна і всі розбудували усі свої помешкання, діти пішли до школи, дорослі влаштувалися на роботу. </span>
<span>Через шесть недель после этого из тюремной камеры он прислал Сталину письмо: «Родной, близкий товарищ Сталин! Я умираю со словами любви к Вам». Уважаемый читатель, вам кажется, что мы далеко отклонились от основной темы? Ничуть. Именно многолетнее общение с якирами, ежовыми и прочими бухарчиками в конце концов вызвало у будущего Верховного главнокомандующего тяжелую болезнь столь осуждаемое им теоретически «головокружение от успехов». То есть на уровне сознания он все понимал и многое делал правильно: создавал огромную, моторизованную армию, лично вникал в проблемы ее технического переоснащения, лично работал с конструкторами и директорами, генералами и разведчиками. Но в глубине души росла уверенность в том, что в целом мире не найдется такой силы, которая попытается навязать свою волю ему земному полубогу. Сражаясь из года в год с «врагами», способными лишь на жалобный скулеж, Сталин невольно перенес этот опыт и на свою борьбу с берлинским конкурентом. Судя по содержанию предвоенных планов, он рассчитывал (точнее говоря без всякого расчета понадеялся) на то, что ему всегда будет позволено безраздельно «управлять процессом»</span>
Ответ:
Вот. Так пойдёт?
Извини на что-то большее, я не смогла.