З ким на початку повісті жив Климко?
Як звали кращого друга Климка?
Як звали вчительку Климка?
Де знаходилась сіль?
Чому Климко пішов по сіль у Слов'янськ?
Ким працював дядько Кирило?
Що зацікавило Климка на базарі?
Як Климкко і дядько Кирило врятували дівчину від поліцаїв?
Де жили Климко і Зульфат?
Чому тітка Марина не хотіла відпускати Климка?
Чим пригощали тітки Марина Климмка?
Що наказав зробити дідусь Гарєєв Зульфатові?
Що робила на базарі Наталя Миколаївна?
З ким була Наталя Миколаївна коли Климко зустрів їх її на базарі?
Що приніс дідусь Гарєєв у вагову?
З ким жив Климко після того як втік від тітки?
Чому Кличко не хотів щоб по сіль з ним йшов Зульфат?
Скільки Климко заплатив за точки?
Чим закінчився твір?
Від чого помер Климко?
Вона летіла хутко, мов стокрила
Весни такої не було й не буде, <span>Як та була, що за вікном цвіла.
</span>
Одним із найпоетичніших образів "Слова..." є образ Ярославни, юної дружини князя Ігоря.
Ярославна, вирядивши в небезпечний похід чоловіка, який стояв на чолі Руського війська, з тривогою чекає звістки від нього. Дізнавшись про поразку Ігоревого війська, Ярославна, як і всі жінки руські, тужить за полеглими, оплакуючи не тільки полонення Ігоря, а й загибель його воїнів. Поразка і полон Ігоря, криваві рани на його тілі — це не лише її особисте горе, це горе всього руського народу, яке пекучим болем відгукується в її душі.
Ярославна, сумуючи, квилить, мов чайка, вона, як би змогла, полетіла б пташкою до любого чоловіка, щоб, знаходячись поруч з ним, полегшити його страждання. Тоді б вона, омочивши рукав у Каялі, витерла б кривавії рани на дужому тілі князя.
У відчаї княгиня звертається до сил природи: вітру, Дніпра-Славутича і світлого сонця. Плачучи у Путивлі на забороні, Ярославна докоряє вітрові:
Чому мечеш ти хановськії стріли
На своїх легесеньких крильцях
На моєї лади воїв?
Було б йому віяти вгорі під хмарами або леліяти кораблі на синім морі. А він розвіяв її веселощі по ковилі.
Звертаючись до великого Дніпра-Славутича, Ярославна благає його, заступника руських воїнів, принести на хвилях князя, щоб вона не посилала своїх сліз на море.
Звертаючись до сонця, Ярославна і йому, плачучи, докоряє, бо воно своїм гарячим промінням немилосердно посилювало спрагу руських воїнів, які три дні билися у безводному степу.
НЕ ЗАБІВАЙТЕ БЛАГОРАРИТЬ
Скачай відповідь безплатно тут:
http://blog.i.ua/community/53/942198/