#5.
Занести за будинок. преф.: за
На дорозі насип. на
Передгір'я перед луками. пере
Позаростало поза хатою. поза
ГОНЧАР
За вікнами згасає день. А може, то тільки здається старо-му Сахронові... Занеміг старий гончар, лежить на дерев’яному
ліжкові. В хаті вечорова сутінь...
Сонце майже навкруг обійшло дідову хату і вже в приза -хідне напільне вікно жбурнуло золотим полум’ям. Сліпучий сніп
проміння впав на двері, висвітив мисник коло одвірка і полицю,
що темніла на білій стіні.
У миснику і на полиці стоять глечики, коники, куманці, ма -кітерки, горщики, журавлики, баранці — все це зробив дід Сахрон
своїми руками. З глини народилися вони... Для нього всі ці гончарні
вироби як діти. Він навіть пам’ятає, коли вони з’явилися на світ...
Давно, ще малим, потрапив Сахрон до гончарні, і завертівся
його круг. Навчався в самого Пошивайла Тараса, знаменитого
майстра, якого знали на всіх ярмарках...
Від Пошивайла і перехоплював науку малий Сахрон. Мав
особливе відчуття до глини...
Сахрон брався до діла, як маляр або музикант. Неспокійний,
трепетний. До глини завжди придивлявся: щоб з доброго родовища
була та, щоб вимішана старанно, не густа і води не було в ній за -йвої. І вже коли брав із замісу, то неначе зачерпував пригорщами
зерно із пшеничного вороха. Клав на круг, обіймав обома руками
той кавалок мокрої глини і починав священнодіяти. Піднімав уверх,
формував свого глечика чи куманця, виліплював чутливими паль -цями, вкладав у сиру глину тепло долонь своїх і жар своєї душі.
Стінки того виробу мусили бути не товсті і не перетончені,
рівними, як сталевий лист під умілою рукою ковали.
І вже так старався гончар, щоб не було по боках жодного
бугрика чи виїмки. І виходили з-під його рук не просто горшки,
макітри, виходила пісня, витворена з глини. Загартована в печах
на огні, та пісня дзвеніла потім на всіх ярмарках, скликаючи до
себе дівчат і молодиць.
А ще, бувало, як розмалює сам глечика, вазу чи куманця
маками, пшеничними колосками, жолудями а чи пелюстковим
цвітом соняхів, жар-птицями та жайворонням, то вже й сам не
вірить, що це його робота. Якими тільки барвами не грала його
одухотворена глина, якими звуками не видзвонювала. Радувала
вона і слух, і зір, і душу...
Розставте пропущені розділові знаки. Визначте тип підрядних речень, підкресліть граматичні основи. Буду йти від зорі до зорі працюватиму пізньо і рано щоб світили мені угорі вік нев’янучі стяги. (Є. Летюк) Скляр нарізав різцем світлих шибок скляних так щоб сонце ясне уміщалося в них. (О. Гойда) І наша радість буде хай такою щоб їй ніхто не заздрити не міг.
<span>Говорити — річ нудна.
</span><span>Моя мати — наївність, тиха жура і добрість безмежна.
</span>Мистецтво — найкращий педагог.
Життя прожить — не поле перейти.
<span>Пісня і праця — великі дві сили, їм я бажаю до скону служить.
</span><span>Світлі вчинки — то наші мечі.
</span><span>Гетьман, може, як ніхто інший знав, що любити Україну — це найперше захистити їі надійно від усіх ворогів.</span>