<span>Трохи (прислівник) тремтять сребрістих тополь листи (Пушкін).</span>
<span>Я вийшов в путь, трохи (союз) зайнялася зоря (Некрасов).</span>
<span>Вона зробила кілька кроків назустріч (прислівник).</span>
<span>Назустріч (привід) гостям вийшов господар.</span>
<span>Бричка їхала прямо (прислівник), а млин чомусь стала йти вліво (Чехов).</span>
<span>Все стадо олень, пробиваючись, пройшло прямо (частка) біля мене (Пришвін).</span>
Заспіваю, — розвернулась
Висока могила,
Аж до моря запорожці
Степ широкий крили.
Отамани на бенкеті,
Неначе на раді,
Походжають, розмовляють;
Вельможна громада
Не втерпіла, ударила
Старими ногами.
Надворі світає;
Погас місяць, горить сонце.
Сирота Ярема, сирота убогий:
Ні сестри, ні брата, нікого нема!
Все йде, все минає — і краю немає.
«Невесело, сину:
Дніпро на нас розсердився,
Плаче Україна...»
А за раду спасибі вам,
За раду лукаву.
Благослови, кажуть, батьку,
Поки маєм силу;
Благослови шукать долю
На широкім світі
Добридень же, тату, в хату,
На твоїм порогу,
Благослови моїх діток
В далеку дорогу
Я живу майже в центрі міста. Правда, це не центр, яким його вважає більшість жителів, але дійсно географічний центр — так каже мій тато. І в цьому самому географічному центрі розташований наш невеликий будиночок із садом, таким само старим, як будинок. Усе в саду, як належить: дві яблуні, два вишневих дерева, одна груша, дві сливи і... одна величезна стара береза. Я не пам'ятаю жодного року, щоб хто-небудь із дорослих не заводив би розмови про те, що час її спиляти, зрубати тощо. І щоразу хтось із родини обов'язково заперечував, причому дуже гаряче. Коли я був зовсім маленький, то майже не звертав уваги на ці суперечки. Нарешті поцікавився: у чому ж річ? І бабуся розповіла мені історію "нефруктового" дерева в нашому саду. Виявляється, що майже весь рід наш починався з цієї берези. Ще прадід із прабабусею, будуючи дім, посадили три берези, що піднімалися так швидко, росли так красиво, що всі сусіди заздрили хазяям, хоча ще навіть жодного яблучка в саду не виросло. А під час війни дві берези загинули, обидві були поранені осколками снарядів, що неподалік розірвалися. Наша родина дуже переживала, тому що усі звикли вважати ці три берези символом благополуччя і щастя всіх, хто мешкав в цьому будинку. І ставилися особливо уважно до єдиної ще дуже красивої берези, яка залишилася. Але роки йшли, не стало моїх прадідів, постаріли бабуся з дідусем, і, на жаль, постаріла береза: почали всихати гілки, зараз вона виглядає якоюсь літньою і вже не прикрашає сад і двір. Але розстатися з березою поки що ми не наважуємося: раптом із нею піде все добре і гарне, що є в нашій родині.
Весна- цена найкращих пора року в світі. Вона наче фея пролітає над містом та прикрашає :дерева, траву. Світить яскравіше сонечко. Як мені подобається весна. Вона весела , рада та красива. Як я люблю весну.
Мак, рак.
Нора, нога.
Ліс, лід.