Попурі, звичайно. Так само журі, колібрі тощо.
Береза.
Береза росте у лісі. Серед інших дерев її виділяє біло-чорний стовбур. Цвіте береза одночасно із розпусканням листя. У той час на тонких гілках багато невеликих листочків та довгих сережок. Листки округлені з дрібно посіченими краями. Береза світлолюбна та витривала рослина. Тягнеться вгору, ближче до сонця. Вона висока та струнка.
Береза живе багато років. Довгий час є окрасою лісу.
Перший православний храм у Вінниці був заснований у середині ХVІ століття і названий на честь свв. Косьми і Дем’яна. Він був дерев’яним і проіснував до 1832 р.
Придушення польського повстання проти Російської імперії 1830 року обернулось для етнічних поляків, що жили на Поділлі, ще й скасуванням католицьких монастирів. Зокрема, домініканський монастир у Вінниці було скасовано рішенням Київського, Подільського і Волинського генерал-губернатора від 19 листопада 1832 р. Він потрапив до числа десяти католицьких монастирів, ліквідованих у 1831-33 р. як таких, що „не відповідали своєму призначенню через незначну кількість ченців і нестаток засобів на їхнє утримання”. Отож, його приміщення було передано у підпорядкування православного духівництва, і храм перейменували в Преображенський собор.
Собор у різні часи відвідували поважні особи, імена яких вписано в історію. Першим серед таких 1847 року був Микола І з синами Олександром і Миколою. Через рік цар власноручно підписав проект реконструкції собору, яку почали лише 1860 року. 8 травня 1916 р. Преображенський собор відвідував і Микола ІІ, останній російський імператор.
Бував у цьому храмі й один із видатних вінничан — письменник Михайло Коцюбинський. І не просто бував. Тут Михайло Михайлович приймав Таїнства водохрещення і шлюбу. Не обходив храм й Микола Іванович Пирогов, який мешкав поблизу Вінниці цілих 25 років.
2.jpgЄпархіальний архів зберігає відомості й про відвідини храму іншим історичним персонажем – Симоном Петлюрою. “Наприкінці квітня 1920 р. Вінниця втретє стала столицею УНР. 5 травня о 10 годині ранку Головний отаман під звуки маршу вийшов зі свого вагона в супроводі військового міністра Сальського. Хор школярів-залізничників вітав отамана національним гімном. О 10-15 Петлюра прибув у собор”.
Пам’ятають стіни святині й візит сюди у 1920-му році керівника польської держави Юзефа Пілсудського.
Протягом ХХ століття собор двічі закривали. Вперше – 1930 року. Тоді храм перетворили на склад гуми. Вдруге – 1962-го, коли в церковному приміщенні розмістився спортзал.
У 80-х роках у приміщенні храму був розміщений зал органної і камерної музики, що проіснував до 1990 р., коли за рішенням обласної і міської влади собор знову передали Церкві.
Через декілька років над фасадом храму було добудовано дві бані. Приміщення набрало нинішнього вигляду, що має більше спільного з православним храмом.
Преображенський собор є окрасою міста, а його зображення часто використовується як візитівка Вінниці.
Осяйні- сяйво осяйну осяйних
