Світлий - темний, глибокий - мілкий, старий - молодий, холодний - гарячий, недалекий - далекий (відносно відстані); розумний (відносно людини).
Картина <span>М.Глущенка "Київська осінь" - це </span> натуральна замальовка, перетворена чарівним пензлем художника в барвистий музичний акорд. Витвір представляє високу музейно-художню і колекційну цінність. Присвятив картину М.Глущенко українській природі, її чарівній, неповторній осінній красі. Тепла тінь огортає при першому погляді на картину і заворожують душу вогняні крони дерев. Річка своєю блакитною водою так і закликає до швидкого спуску по звивистій, зміїній стежці. За водною синявою видніється міст з поспішаючим потягом... Душа так і хоче вирватися з тіла, сісти у потяг і поїхати по осінньому Києву.
Мій Новий рік був чудовим!Його я провела разом із своєю сім'єю. Подарунків було чимало: тато мамі подарував телефон, маиа татові- годиник. Мені єж подарували синтезатор.Він великий та вельми гучний. А що мені сказати про святковий стіл?! Страви були найсмачніші в світі! У нашому домі була цілковита святкова атмосфера!
Дієслова 2-ї особи: ти читаєш, ти знаєш, ти вмієш, ви мрієте, ви лікуєте, ви знаходите.
Статечність, вічний спокій і сива давнина - ось чим віє від зображуваного на картині Скіфського городища під Немировим. Тут скізь бачиться і відчувається мовчазна мудрість степового схилу, непоквап річкової течії і поважність старечих валунів. Певно, давно не чути тут людських голосів, та все-таки де-не-де лишились сліди цивілізації, які ненароком чи навмисно земля не сховала під своїм покровом. Мимоволі уявляєш, як колись тут було чути стукіт інструментів, гамірний сміх і квапливі розмови. Можливо, колись тут навіть були запеклі бої. Проте віддавна тут не колосяться влітку ниви і ніхто не йде здалека шукати цвіт папороті. Здається, що навіть птаха, ненавмисно залетівши сюди, спішить швидше оминути ці схили.
Лише понині унизуледве-ледве несе течію, що, час від часу б'ючись об круті пороги, порушує майже мертву тишу колись живого міста.