Шановний секретаре, фіалко, кандидате історичних наук, Уляно Іванівно, обласна радо, тренере Йосипе, Едіто Павлівно, школо, Тимофію Миколайовичу, батьку, Людвігу, учаснику, Василю, пані, добродійко.
Если человек умный и добрый, он не пойдет плохим путем
Відповідь на питання - сканер
Людям властиво помилятися, але уміння визнавати помилки — ознака розуму. Дурень же ніколи не визнає, що прийняв неправильне рішення. Упертість, невміння чи відверте небажання погодитися з правильною думкою може призвести до фатальних наслідків.
Яскравим прикладом людини, яка не вміє визнавати своїх помилок, є головний герой роману Валер’яна Підмогильного «Місто» Степан Радченко. До Києва хлопця привели благородні наміри: вивчитися й повернутися назад, у село, щоб змінити там життя, але невдовзі він вирішує залишитися, щоб улити в місто «свіжу кров села, що змінить його вигляд і істоту». З часом Степан отримав усе: хорошу роботу, гроші, квартиру, славу. Але він не отримав головного — душевного комфорту, бо ніколи не визнавав своїх помилок ні у ставленні до друзів, ні у стосунках із жінками. Місто тисне на нього своїми законами, вимогами, але він уже не в змозі відмовитися від його спокус
Я не можу подолати свої страхи. Як би я не намагалася нічого не виходить, але я не хочу здаватися! Я хочу намагатися знову і знову. Якщо мої друзі будуть підтримувати мене, я буду вдячна, але знову ж таки мені ніхто не допоможе, крім мене самої. Доки я не подолаю свій страх сама нічого не вийде.