Стиглі вишні виблискували на сонці,немов бісеринки
Те, що передається століттями і поколіннями. Слово, матеріальна річ або ж традиція
Написати твір-міркування про те, кого я вважаю своїм другом, можна так:
Дружба - це дуже цінний скарб. Я шаную дружбу і щасливий від того, що маю справжніх друзів. Але як визначити, хто є другом насправді? Я вважаю, що друг - це людина, яка є щирою з тобою. Вона не обманює, не зраджує, не підводить. Ця людина здатна поставити твої інтереси вище за її. Вона завжди поряд, коли цього потребуєш ти. І вона з тобою не тільки у щасливих моментах, а й під час твоїх невдач. Якщо всі відвернуться від тебе та будуть проти, справжній друг завжди буде поруч.
Я дуже радий, що маю таких друзів. Проте чи є гарним другом я? Я завжди намагаюсь підтримувати тих, хто поряд. Бути зі своїми товаришами і в радощах, і в печалі. Тому я вважаю себе хорошим другом. Я не тільки приймаю хороше ставлення до себе, а й намагаюсь віддавати. Відвертість, доброта, відданість - риси, що допоможуть дружити довго. Бережімо дружбу, бо вона є основою нашого життя!
<span>Я дуже люблю ліс. Коли я потрапляю туди, то ніби опиняюсь в чарівному царстві, дивному і загадковому світі, де все живе за іншими законами. Навіть плин часу тут інший. Чарівниця-осінь розфарбовує гілки червоними, багряними та золотими мазками. Щедрою рукою розкидає вона яскраві кетяги горобини та калини по освітлених холодним сонцем лісових галявинах. Я дивлюсь навкруги і з замилуванням бачу на гіллі тоненький сріблястий візерунок павутиння, який поблискує діамантовими краплинами вранішньої роси. Тендітні травинки тремтять від подиху вітерця, марно сподіваючись зігрітися в останніх променях оманливого осіннього сонця. Коротке бабине літо — відгомін літнього тепла. В цей час природа ніби завмирає, сподіваючись затриматись на межі буття і небуття. Та кришталево-прозоре синє небо — перший провісник наближення зимового снігу. Всі звуки стають глибшими і більш гучними в цій байдужій блакиті.</span>
<span>Оповідання з обрамленням на основі почутого.</span>