<span>Для пташки кожна мандрівка на чужину - це нелегка справа. Але іноді розлучитися з домівкою змушує люта та холодна зима. Сподіваючись на швидке повернення і лекгий політ, кожної осені птахи відлітають у вирій. Їх тужливе прощання з Батьківщиною не залишає байдужим жодне серце... </span><span>
<span>Та при весь сум, нове місце здалося напрочуд гарним і теплим. Пташки вражені багатою поживою вже починають забувати рідне небо. Кожен день нове місто, нові краєвиди... Та як би не було добре на чужині, серце рветься додому. І ось вже радісним щебетанням пташки сповіщають своє повернення додому.</span></span>
Якось прийшов новенький у школу. Лице подряпане, пошарпане, одяг рваний. Одне було ясно: жив він у бідній родині. Але як тільки наступив час уроків, усі репетують, він усіх заспокоює. Вчитель йому дякую сказав. На перерві сперечається хтось, він їх помирив. Роблять діти домашнє завдання, не можуть зробити, він допомагає. Але якось йому заплатила одна дівчинка. І тоді усі почали йому за поміч платити. От і почав він заробляти.
Я мрію працювати для блага своєї Батьківщини, рідного народу, працювати так, щоб золотими ланами жита, родючими садами квітувала наша земля, щоб зводились нові будинки, щоб розвивалася наука і культура. Саме тому я мрію про професію, яка пов'язана з державною службою.
1. А цей гострий на язик хлопець, схоже, не в тім'я битий
2. Після сотень прочитаних книжок у нього таки розвіднілося в голові
