<span><span>ДоброЗло</span><span><span>1. «Люди не мають що їсти»2. «... вмивається слізьми».3. «...великі черевики на деревляних підошвах, а там обшарпана спідниця, а вище полатана сорочка...»4. «обличчя худе, худе, лиш шкура та кості...»5. «одні з голоду гинуть...»</span><span>1. «А м'ясо їдять. Добре їдять»2. «Пахучим милом вмивається».<span>3. «Які у неї сорочки, якікружева...»</span>4. «... був товстий, як годований кабан...»5. «... другі папір у ящик ховають...»</span></span></span>
<em><u /></em>
Краснаі шаточка,Хрошічка Хаврішочка,Алінкій
Цвіточек,Золішка,Колобок,Білосніжка,Аврорі і,т.д
Звичайне ставлення як і у більшості дорослих людей
Заради свого кохання Мавка відмовилася від усього — покинула рідний ліс, волю, красу і зробилася служницею.
Трагедія Мавки — в непослідовності, роздвоєності Лукаша. Лукаш — вроджений музикант, тонко відчуває чари природи. Але ці високі пориви його душі вступають у протиріччя з щоденними турботами селянського життя, дрібновласницькими інтересами.
Спочатку Лукаш завдяки Мавці пройнявся любов'ю до людей, романтичними мріями і вірою в краще життя. Та життєві обставини виявилися сильнішими, і Лукаш піддається їх впливові. Леся Українка яскраво показала невідповідність високого покликання людини принизливим умовам її повсякденного існування.
Новела «Intermezzo» — один із кращих творів Михайла Коцюбинського. Тема — роль митця і призначення мистецтва в суспільстві. В основу твору лягли враження автора від перебування в селі Кононівці, куди він їздив на перепочинок. М. Коцюбинський любив природу, але спочатку й вона викликає відразу. Втома міцно тримає душу письменника, він бореться з нею за свій душевний спокій. І втома поступово відступає. М. Коцюбинський милується природою, подовгу гуляє полями. У листі він зізнавався: «Так полюбив земні простори, сонце, що мені жалко години, проведеної у хаті». Саме тут, серед кононівської природи, зустрівся автор з дійовими особами новели.
У підзаголовку до «Intermezzo» написано: «Дійові особи» і подається їх перелік. Зозуля, жайворонок, три білі вівчарки, ниви, сонце, моя утома, людське горе. На перший погляд, їх і дійовими особами не назвеш, та вони тісно пов'язані між собою, доповнюють одне одного, зумовлені ідейним змістом. Спочатку природа ніби протистоїть ліричному герою: «На небі сонце — серед нив я». Поступово відновлюються сили героя, сонце змінює його настрій, стає бажаним гостем. У закличних словах: «Погаси сонце й засвіти друге на небі...» відчувається готовність героя до нової боротьби. Розгортанню образу сонця допомагають зозуля й жайворонок. Під натиском сил природи відступає «утома». Спершу вона повністю заволоділа героєм, та проходить час, і вона нагадує про себе тінню чи хмаринкою на якийсь час та й поступається місцем сонцю.
Образ селянина — це втілення народного героя. Зустрівшись із ним, герой відчув усі страждання бідного безземельного затурканого селянства. Образ селянина уособлює народ, за щастя і свободу якого повинен боротися митець своїм художнім словом. Ліричний герой співпереживає горю селянина, думає про долю трудящих.
Новела «Intermezzo» — суцільний пейзаж, і в той же час ми не бачимо природи, не знаємо, що в ній відбувається. Перед нами — душа ліричного героя. Саме душею заволоділа втома, саме в душі грає жайворонок на голосній арфі, глибоко в душу западають слова селянина. «Дійові особи» символізують складну боротьбу, що відбувається в душі героя, передають, як поступово, відпочиваючи, приходить він до усвідомлення необхідності боротьби.
<span>Дійові особи новели «Intermezzo» — символи суперечливих почуттів та переживань ліричного героя, який втілює кращі риси митців своєї епохи. </span>