Ще змалку наші батьки віддають нас у дитячий садок. Пізніше, коли нам виповнюється 6 років ми йдемо до школи. А після закінчення школи ми вступаємо до вищого навчального закдаду. Все це ми робимо для того, щоб здобувати знання, щоб набиратися життєвого досвіду, розвиватися... Бо в наш час влаштуватися на роботу дуже важко, а розумні, грамотні, кмітливі фахівці дуже необхідні у всіх сферах діяльтості та науки. Отже, якщо ми будемо наполегливо вчитися, то зможемо досягти великих успіхів, і будемо хорошими працівниками на благо нашої рідної країни України!Вчімся сумлінно і в нас буде забезпечене майбутнє!!!=)
Ответ:
Это же очевидно. Захар Беркут
<span>1) дитинство та юність Чіпки
2) сторічна історія села Піски
3) подальша доля головного героя
4) трагедія Чіпки Варениченка</span><span>
</span>
Читаючи «Казку про яян» Емми Андієвської, ти, мабуть, помітив, що вона незвичайна — не така, як ті, що доводилося тобі читати раніше. Незвичайним, напевне, у цій казці є яскраво виражена мораль, повчання, саме ця ознака наближає її до літературного жанру — притчі з яким ти вже ознайомлювався в початкових класах.
Притча<span> — це повчальне алегоричне оповідання з чітко висловленою мораллю. Чимало притч можна знайти у Біблії та в давньоруських збірниках. Пізніше їх використовували у своїй творчості письменники й художники. За змістом, як ти вже переконався, притча близька до байки, а іноді й до казки, але, на відміну від байки, у притчі немає алегоричних персонажів з рослинного й тваринного світу. Різниця ж між притчею та казкою полягає в тому, що в притчі яскраво виражена мораль, що, до речі, властиво і байці. Притча переважно повідомляє про подію, з якої читач робить повчальний висновок.</span>
Притча - один з улюблених жанрів Івана Франка («Притча про радість і смуток», «Притча про вдячність» та ін.).
Емма Андієвська в назві історії про яян сама визначає жанр твору — казка («Казка про яян»). Але оскільки в ній яскраво виражені ознаки не лише казки, а й притчі, то її жанр можна визначити як казка-притча. Рекомендуємо тобі прочитати й інші казки-притчі Емми Андієвської, зокрема «Казку про говорющу рибу».
Однією з найвідоміших є народна притча «Без труда нема плода». Це повчальне оповідання про життєву пригоду, воно утверджує справедливість народної моралі. Ви її добре пам'ятаєте з четвертого класу. У цій притчі розповідається про те, як чоловік пригостив вовка хлібом. На запитання сірого, де ж береться така смакота, чоловік довго розповідав, як із зернини вирощують, а згодом і печуть хліб. Тоді ж вовк йому говорить: «Смачно, та клопоту багато». На що чоловік і відповів: «Твоя правда, але без труда нема плода».