Мати... Скільки приємних спогадів пов'язано з цим словом, скільки можливого і неможливого зробила ця жінка для нас. Хіба хтось може бути ближчим за неї? Руки та обличчя жінки-матері — це те, що завжди заспокоїть, підтримає, збереже від будь-якого зла. Мати-Берегиня завжди поруч із нами.
<span>Мама — найрідніша і найдорожча у цілому світі людина, і все в дитині — від матері. Це вона вчила нас вимовляти перші слова, посміхатися до людей, говорити з ними ввічливо, з любов'ю. Вона нас вчила бути дорослими. І пізнаючи закони життя, саме від матері ми перейняли наймудрішу науку — любити людей. Бо лише з любові народжується прекрасне. Мати вчила нас поважати друзів, бути вірними їм і у радощах, і у горі. Вірність — це почуття, яке теж виховала у нас ненька: вірність матері, вірність друзям, вірність батьківщині... </span>
<span>Ми, українці, вкладаємо триєдиний сенс у поняття «Мати». Це — Мати-Богородиця, яку українці обрали своєю заступницею. До неї звертаються в молитві, в поезії, в піснях. Народна мораль ставить якнайвищі вимоги до жінки-матері. Ця прадавня етична засада втілена в Заповідях Господніх: «Шануй батька свого і матір свою, щоб довгими дні твої були на землі». Звідси — образ Матері-Берегині, яка завжди поруч із нами, як писав безсмертний Тарас Шевченко: </span>
<span>У нашім раї на землі </span>
<span>Нічого кращого немає, </span>
<span>Як тая мати молодая </span>
<span>З своїм дитяточком малим... </span>
<span>Це наша земна Матір, яка дає нам життя, мудро формує наші почуття, наші устремління, творить людину. І цей триєдиний сенс виростає до узагальнюючого поняття Матері-України, яка теж хвилюється за долю кожного свого сина, кожної своєї доньки. </span>
<span>Життя іде. Дорослішають діти. Та для матері дитина завжди залишається дитиною і в 10 років, і в ЗО, і в 50. А тому ніколи не покидає її тривога за долю власної дитини. І завжди вчить вона своїх дітей творити добро на землі. </span>
<span>Ненці, яка дарує нам життя, яка вчить нас по совісті жити і любити людей, присвячені поетичні рядки М. Рильського, А. Малишка, Д. Павличка, Б. Олійника, В. Симоненка... До матері — хранительки роду, ніжної, чуйної, мудрої жінки — звернені найтепліші рядки поетів: </span>
<span>Рідна мати моя, ти ночей не доспала </span>
<span>І водила мене у поля край села, </span>
<span>І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, </span>
<span>І рушник вишиваний на щастя дала... </span>
<span>В Україні стає доброю традицією відзначати в другу неділю травня день Матері, берегині, духовної опори роду. Цього дня вся наша любов, ніжність, чуйність їй — Матері, яка дала нам життя, і всім Матерям землі. </span>
Замість сніданку – стрічка новин у Facebook, замість розмов за обіднім столом – фото в Instagram. І до речі, обід туди ж. Як то кажуть: не сфоткав – не з’їв. За останні десять років наше життя круто змінилося. І сьогодні, напевно, вже у кожного є своя сторінка в соціальних мережах. І не одна: тих нині багато. Навіть жарти на кшталт «зайшов на п’ять хвилин, а вийшов о четвертій ранку» стали бородатими.
Кажуть, залежність від соціальних мереж не слабкіше, ніж у курця від сигарет. У Штатах навіть придумали спеціальний термін – Facebook addiction disorder, що перекладається приблизно так: «розлад Facebook-залежності». Втім, у кого як: замість Facebook може бути будь-яка інша соціальна мережа.
Завдяки Інтернету та соцмережам ми практично миттєво отримуємо інформацію. І її багато. Дуже багато. І здорово, що ми живемо у такий дивний час, коли можемо постійно бути на зв’язку та дізнаватися про життя друзів і близьких з їх постів у соціальних мережах. Але усе має зворотний бік. Це теж обговоримо.
Сьогодні розбираємося у тому, як ми перетворюємо своє життя на велику рекламну кампанію в соцмережах, та чому немає сенсу мріяти про бездоганне тіло (а чи дійсно воно таке?), як у, наприклад, «тієї з Беверлі-Хілз», або про машину на кшталт тачки однокласника, якою він любить похвалитися на своїй сторінці. Подивимося, як соціальні мережі впливають на суспільство й кожного з нас окремо, що вони можуть дати, а що – забрати. Ну і як ними користуватися, щоб витягти для себе максимум користі: усе ж таки без них у XXI столітті, погодьтеся, зовсім ніяк.
Коли на вулиці вже серпень,починаються жнива. В поле виходять комбайни.Вони йдуть один за одним підбираючи густий урожай.Зерно, яке ллється в кузов машини,відсівають і підсушують.Потім зерно відвозять на млин для розмелювання на борошно.З борошна на пекарнях випікають різні види хліба.Багато людей працює,для того,щоб на нашому столі завжди був хліб.
