<span>Карпо Васильович(підмет,іменник), враз(обставина,прислівник) помолоділий(означення,прикметник), з'явився(присудок,дієслово) на(прийменник) ганку(обставина,іменник) і(сполучник), скинувши(деєприслівник) кашкета(іменник)(дієприслівниковий зворот), став(дієслово) дивитися(присудок,дієслово) вгору(обставина,прислівник).
</span>
Затьохкали травневі солов'ї
У цей теплий недільний ранок мене розбудв лагідний сонячний промінь, що зацікавлено зазирав у моє вікно. Я прожогом схоплююся з ліжка, підбігаю до вікна - чуються ніжні та легенькі, мов пір'їнка, пташині трелі. Аз зирк на календар - та ж сьогодні перше травня!
Я поспіхом одягаюся, вибігаю надвір. Прислухаюся - звідки ж линуть ті мелодійні пісні. Аж ось - прямо біля мого віконця на тонесенькій гілці сидить соловейко - сам сірий, непримітний, а яка ж чарівна музика у нього. Дивлюся навкруги - видно, настала справжня весна: з клумби сором'язливо виглядають квіточки, трави зеленіють, вишня вбирається у цвіт
Недарма моя баьуся за буденною роботою часто повторює : "затьохкали під вікном солов'ї - прийшла справжня весна!".
В мене є мрія. Стати художником. Я зараз навчаюсь в художній школі. Мене там навчають дуже гарно малювати. Але я малюю не тільки там, а й вдома. У самому початку легко, потім не так легко, а потім все іде легко. Зараз я малюю портрети. Ще натюрморти та моє любиме аніме. Ось так я здіснюю свою мрію.
Справжній друг , а хто це такий?- запитав син у батька. Справжній друг, синку, це той, хто ніколи не залишить треба в біді, той хто завжди подасть руку допомоги у складну я тебе хвилину, це той хто зможе тебе вислухати мовчки, той хто завжди дасть дільну пораду, хто буде з тобою здоровим і хворим, бідним і багатим. Пам'ятай про це синку і знай, дружбу не можна купити ні за які гроші.
Часом люди навіть не уявляють, які чудеса стаються, коли вони сплять. Увісні ми бачимо прекрасні картинки або сташні ситуації, проте, все одно, кожна людина любить спати...
Одного разу Костик лягав спати один. Його батьки пішли на вечірню прогулянкую. Хлопчик був не дуже слух'яним, тому спати він не збирався.В нього був молодший братик - Назар. Дітлахи не спали довгий час... Вже перевалило за дванадцяту, а Костик з братиком не спали. Їм було цікаво дізнатися чи насправді існує казковий Пітер Пен!
Коли вся вулиця лягла спати, діти помітили якийсь мерехт за вікном. То був якийсь світляк... Згодом до не слух'яних дітей завітав якийсь хлопчина. Костик не бачив як той потрапив до кімнати тому перше, дуже злякався, а потім зрадівши почав стрибати на місці. Пітер не промовив ані слова, лиш дивився на сонних, зрадівших дітей. Костик питав у нього,чи справді той вміє літати, а чи справді, він забере їх тепер до себе у країну? Та Пітер мовчав,лише дивися та похмуро супив брови.
В вікно залетів все той же світляк, виявилося -це Дінь-Дінь. Вона сказала хлопцям, що своїм не послухом вони викликали серед ночі Пітера Пена. Доречі ще вона сказала, що Костик полетить з ними і ніколи, ніколи не поернеться додому!
Костик злякано обійняв Назарка.Фея наказала прощатися. Засмучений хлопчина став благати відпустити його, та марно.
На ранок, Назарк прокинувся і не побачив Костика. Хлопчик дуже засмутився,і почав плакати. До нього одразу ж прибігла матуся та заспокоювала його. Він розповів їй, що Костика завбрав з собою Пітер Пен. Мати погладила по голівці дитя, та промовила, що не ворто засмчуватися, адже Костик зараз у школі й він скоро прийде цілий та неушкоджений.