Прости
я завтра в школе скажу
Гуманність
Людяна, людинолюбна
Вчить, любить, зацікавлює
Повага до людської особистості
Повага
Привіт, Яво! Пише тобі п'ятикласник Петренко Сашко. Нещодавно я прочитав твір, у якому розповідалось про твої пригоди із найкращим товаришем. Я розумію, що всі витівки ви робили не зі зла. Просто ви хотіли, щоб слава про вас "гриміла на всю Васюківку". Насправді ви дуже щирі та цікаві хлопці. Я б дуже хотів поспілкуватися з тобою та Павлушею, бо з вами точно не буде сумно!
Ваш шанувальник
Петренко Сашко
тільки замініть своє імя прізвище та клас
Письменники , поети , художники малюють осінь первісну , коли все навколо одягається в пишні вбрання. Вони називають цей час по -різному. Найчастіше цю чудову пору називають золотою осінню . Але є й інший час – пізня осінь . Дерева вже облетіли . Птахи відлетіли на південь.<span> Трава на луках і полях пожовтіла і пожухла . Все частіше зривається холодний дощ . Вночі заморозки . Така осінь не викликає захоплення розчулення своєю красою. Та й що може бути гарного в холодний дощовий день , коли навколо сиро , дме льодовий вітер , що пахне снігом. Але і в осені є своя принадність. Як приємно вранці , вийшовши з будинку , вдихнути морозного повітря . Морозець ще легкий. Він бадьорить , наповнює тіло легкістю. А подивіться на дерева навколо . Вони перетворилися на кришталеві статуї. Дощова волога застигла на гілках , і дерева виблискують кришталевими гранями в променях вранішнього сонця. Пізньої осені закінчені всі справи в садах і городах . Можна спокійно вдаватися до неробства довгими вечорами : читати книги , слухати улюблену музику. Словом , займатися улюбленою справою, не переживаючи , що ще прибраний новий урожай , що не заготовлені про запас дрова. </span>
Твір "Гер переможений" мене надзвичайно вразив,особливо сам сюжет. Я сам(а) відчула на собі ті втрати та сльози. Перш за все цей твір розповідає нам про життя під час війни та про любов, а саме Фрадріха до своїх діточок. В творі розповідається про відбудову зруйнованого міста німцями та відносини між німцями та Фрідріхом. Сюжет твору для мене став хвилюючим, але мені не сподобався той кінець:"Одного ранку його знайшли під стіною барка,де він стояв спиною до людей,понуривши голову". Це новела і саме тому така несподівана кінцівка. Мені здається що Любов Пономаренко не дарма написала такий твір, вона хотіла до нас донести,що ми не повинні бути байдужими та те,що не повинні скаржитися на життя,адже раніше воно було ще гіршим