Робін Гуд:. -батько робіна: синку ти тільки знай ми тебе дуже любимо і навіть коли помремо будемо разом з тобою
-робін: я що значить померти?
-померти синку це означає з одного світу нашого земного відправитися на небо там зовсім інший світ і інше місце
-а чому помирають тільки старі люди і яких вбили чому я не можу взяти і померти?
-напевно тому що людина дуже цінує життя і береже його
-тато а чому тоді людей вбивають?
-а наш час синку за гріх за кащунство і за вбивство в королівському лісі
-але якщо в людей немає грошей і немає на що купити їжу то що їм робити?
-про це синку наш король і інші ще не думали. але вбивство це трохи теж є неправильно!
-навіть якщо це тварина?
-так. і ще більший гріх якщо вбити людину.
-татку татку а ми колись зустрінимся в тому іншому світі?
-так для іншого світу настає для всіх людей. але цінуй життя і своє дитинство.
-добре татку. вже темнія я спатки хочу пішли вже.
-ідем лучнику мій
я , як людина, чесно найбільше боюсь зради. Мене просто кидає в холодний піт від цього слова. Чомусь саме це я важко сприймаю. Важко розумію і переношу.
Я знаю, що зі всім потрібно смирятися, але з цим мені найважче. Це для мне як удар в спину:неочікуваний та болючий.
причинами є,я вважаю, не зацікавленість, можливо хтось більше не хоче ділити себе і свій час, або просто хоче позбутися тебе. Можливо у когось не має поняття про міцну дружбу, чи можливо хтось рахує щотак потрібно.
Але, я ж кажу це для мене як раптова смерть....
всі ми різні, характери, зовнішність, але у всіх нас одне життя, тому давацте проживемо його з посмішйою на вустах. Не саркастичною, а щирою
Бути не у своїй тарілці<span>" значення фразеологізму </span>Не в своїй тарілці<span> - почувати себе незручно, невпевнено, сором'язливо</span>
Я дуже люблю свята. Великдень — одне з моїх улюблених. Щороку у цей день я, мама і тато їдемо до бабусі у гості. Бабуся завжди чекає на нас і обов'язково готує що-небудь смачненьке. Але для мене найсмачнішим є паски моєї бабусі. Паски — обов'язкова страва у свято Великодня. Бабуся завжди їх ставить у центрі стола на невеличкому вишитому рушничкові.
<span>Минулого року я допомагала бабусі пекти паски. Звечора ми залишили у кухні на столі масло, сметану, яйця, щоб вони не були холодними. Бабуся сказала, що так треба для того, щоб тісто добре підходило. Рано вранці бабуся трохи підігріла молоко, розчинила у ньому дріжджі, насипала цукру і борошна. Ця суміш називається "опарою". Через дві години опара збільшилася. Бабуся сказала, що опара "підійшла". Потім треба було додати масло, сметану, олію, жовтки від яєць, цукати, родзинки, трохи солі, цукор, борошно. Бабуся добре вимісила тісто і залишила, щоб воно знов підійшло. Щоб паски були м'якими і пишними, тісто повинно кілька разів підходити. У той час, коли тісто стояло, ми з бабусею готовили форми для випікання. їх треба було добре змастити маслом. У готові форми ми поклали кульки з тіста. Під час випікання тісто буде ще підходити, тому форму треба заповнювати тістом не повністю, а на дві третини. </span>
<span>Верхівку тіста я змазала сирим жовтком. А потім паски випікалися у духовці. Коли бабуся їх витягала готовими з духовки, вони були схожі на грибочки з рудими капелюшками. Бабуся ретельно збила білки з цукром, і вийшла солодка біла піна. Цією піною я обмазала "капелюшки" пасок, а потім обсипала їх спеціальною різнокольоровою присипкою. Паски у нас із бабусею вийшли дуже смачні і дуже красиві. </span>
На мій погляд найпотворніше бути байдужим,а найпрекрасніше добрим.Адже від злої і байдужої людини може відвернутися весь світ,а до доброї і милосердної людини навіть тварини будуть ласкаві.Тому друзі,старайтеся бути і добрими,і милосердними,і не байдужими до усієї природи.