Найтепліша та найблагодатніша пора року - це, звичайно ж, літо. Влітку вся природа живе на повну силу. Зеленіють дерева, на них зріють соковиті плоди. Цвітуть квіти на клумбах, у полях та на луках. Тварини та птахи трудяться, добуваючи їжу. Вони якраз влітку вигодовують своїх дитинчат. Ніхто не впадає у сплячку, всі живуть повним життям.
Для людини літні днини теж благословенні. Їй не потрібно теплого одягу, не треба опалювати квартиру. Немає влітку морозів, немає ожеледиці. Ніщо не заважає людині рухатися, ходити, бігати, подорожувати.
Теплого літнього дня світить ясне сонечко у блакитному небі. Навколо усе вбране у зелене, все здається ошатним. Птахи подають свої голоси, співають. Спробуй-но почути такий концерт узимку!
Особливо гарні літні вечори, коли денна спека спадає. У галасливих містах цього часу припадає пилюка, яку піднімає транспорт. По небу розливаються червоні промені заходу, але сонце ще освітлює землю золотистим світлом. Навколо стає спокійно та мирно.
<span>Твір Душа болить за рідну Україну >>>><span>Твір-роздум не йти вперед означає йти назад
>>>></span><span>Твір-роздум на тему: «Мiй друг Дiк Сенд»
Твір-роздум на тему: «Мiй друг Дiк Сенд» >>>></span><span>Твір-мініатюра на тему Якби я був чарівником
Твір-мініатюра на тему Якби я був чарівником >>>></span><span>твір роздум бери вершину і матимеш середину
твір роздум бери вершину і матимеш середину >>>></span><span>Молодь i культура мовлення (твір в публіцистичному стилі)
Молодь i культура мовлення (твір в публіцистичному стилі) >>>></span><span>Молодь i культура мовлення (твір в публіцистичному стилі)
Молодь i культура мовлення (твір в публіцистичному стилі) >>>></span><span>твір якби птахи і звірі вміли говорити
>>>></span><span>Твір-опис "Мій улюблений герой" з казки "Мауглі"
Твір-опис "Мій улюблений герой" з казки "Мауглі" >>>></span><span>Твір з української мові на тему: багатством живиться лише тіло, а душу звеселяє споріднена праця
Тема: Твір з української мові на тему: багатством живиться лише тіло, а душу звеселяє споріднена праця Предмет: укр. мова >>>></span><span>Суб’єкти авторського права. Права автора
Вступ 3 1. Суб”єкти авторського права 5 1.1. Виникнення і здійснення авторського права. 6 2. Права автора 8 2.1. Втілений твір 8 2.2. Співавторство 8 2.3. Немайнові права автора 9 2.4. Майнові права автора 10 2.5. Виключне право автора 10 3. Галузі авторського права 13 3.1. Авторське право на службові твори 13 3.2. Авторське право на аудіовізуальний твір 13 3.3. Авторське право на комп'ютерні програми 14 3.4. Авторське право на збірники та інші складені твори 14 3.5. Авторське право перекладачів і авторів інших похідних творів 15 4. Вільне використання твору 16 Висновки 22 Література 23 >>>></span><span>Наша спадковість – совість (твір на морально-етичну тему)
Наша спадковість – совість (твір на морально-етичну тему) >>>></span><span>Твір - Чи можна Печорина віднести до Плеяди " зайвих людей"
Твір - Чи можна Печорина віднести до Плеяди " зайвих людей</span></span>
МАВПЯЧИЙ, ДУХМЯНИЙ, ЦВЯХ.
ПЮРЕ, РЮМІН,МЮНХЕН, ПЯСЕЦЬКИЙ, ДЕБЮТ.
СОЛОВЙОВ, ВОРОБЙОВ.
Моя кімната невелика, але дуже затишна. Мені дуже приємно і зручно тут, бо є все, що мені необхідно. Перед вікном стоїть тасьмовий стіл з настільною лампою, поряд з нею — підставка для ручок і олівців. Коло правої стіни поряд зі столом — книжкові полиці з моїми улюбленими книжками і шкільними підручниками. Далі — шафа для одягу.Крім усього цього у мене в кімнаті знаходяться кімнатні рослини за якими мені необхідно доглядати. У мене росте кактус, герань і грошове дерево. Мені хочеться вірити, що грошове дерево буде приносити значний дохід моїм батькам, а незабаром і мені. <span>Я дуже люблю мою кімнату.</span>
Коли читаєш твори Шевченка, починаєш розуміти, яким згустком болю була для поета жіноча доля. Він, здається, зібрав у своєму серці воєдино всі страждання поневолених і скривджених жінок, їх відчай, надії, прагнення. Зібрав, щоб схвильовано розповісти про них цілому світові.
Одним з перших жіночих образів у Т. Шевченка стала Катерина з однойменної поеми, прообразом якої була кохана поета Оксана Коваленко. У літературі до часу написання «Катерини» було багато творів на гему зведення простої дівчини паном-спокусником. Та Шевченко висвітлив цю трагедію відразу у декількох планах: моральному, соціальному і національному. І все це подав нам, наче випестував дитину, иклавши у свою розповідь увесь біль за власне нездійсненне кохання. Принаймні мені так здалося. Катерина була не першою і не останньою серед сотень таких же дівчат, що, покохавши, замість щастя вже з першої хвилини зустріли лише сором та осуд від громади. Ми бачимо, що віра у щирість почутів коханого, прагнення до щастя і переконаність, що любов не може бути гріхом, поступово призводять дівчину до трагедії. І ця трагедія полягає не в покаранні за те, що «не слухала Катерина ні батька, ні неньки», і не в тому, що, як твердять деякі сучасні літературознавці, Катерина віддала себе «москалю», знехтувавши українським парубком. Гадаю, що трагедія нашої Катерини – у знівеченні саме душі, а не тіла:
А за віщо, Боже милий!
За шо світом нудить?
Що зробила вона людям,
Чого хочуть люде?
Щоб плакала! Серце моє!
Тіло можна вилікувати, а розтоптану душу вже не воскресиш. Здається, повчальний приклад подано, тему вичерпано. Та Шевченко, мабуть, не був би геніальним письменником-психологом, якби цим і обмежився. Мене особисто вразив образ Катерини-матері, яку піднесли із сміття, куди її втоптали злі язики, два крила: віра у кохання і материнська свята любов до сина. Розуміючи, що для Івана вона загублена назавжди, Катерина заклинає його:
Покинь мене, забудь мене,
Та не кидай сина.
Може, слушно поставити питання: «Чому ж тоді вона покинула немовля напризволяще, а сама наклала на себе руки?» Думаю, тут сплелося все: і крах сподівань, і зневіра у майбутньому, і відчай, і, може, огида до свого становища, і сором, і навіть ненависть до власного минулого. Чи могла Катерина з такою зламаною душею жити далі, ростити у щасті сина, наставляти його на краще? Мабуть, тому підсвідомо дівчина вибрала смерть, віддавши їй перевагу перед життям-пеклом.
Але я все ж таки здебільшого погоджуюся з думкою, що в основі дівочої трагедії було нехтування батьківськими застереженнями, бо батьки ніколи не бажають дитині поганого, намагаються завжди захистити її від біди. Вони керуються досвідом, батьківським передчуттям. Катерині порадитись би з ними, прислухатися, а вже потім вирішувати.свою долю і, як потім сталося, долю ще однієї людини – сина! Тим-то й безцінна поема «Катерина», що вона вчить багато чому: честі, гідності, розсудливості, шануванню дорослих, старших за віком, почуттю відповідальності за життя близьких людей.