Людину в життевих випробуваннях називають Людиною, коли вона
спроможна відповідати за свої вчинки,
поведінку, за результати своєї діяльності,
тримати у своїх руках особисту долю, готова
до будь-яких випробувань і перемог. Якщо
немає відповідальності за себе, кажуть у
народі, людини немає — вона, по суті, є
лише передмова до людини.
Відповідальність — це обов'язок перед
кимось чи перед чимось. Наш громадський
обов'язок, честь і совість, життєва позиція
— це міра відповідальності перед
суспільством. Кожен повинен навчитися
керувати собою, тобто самовиховувати себе.
Самовиховання — це також вияв
відповідальності, що свідчить про зрілість
людини, його духовну стійкість.
Ю. Герман, російський письменник, один із
своїх романів назвав "Я відповідаю за все!"
У ньому він пише про воєнні (1941-1945,
Велика Вітчизняна війна) та післявоєнні
роки. Багато поколінь людей жило з
девізом: "Я відповідаю за все!" Вони були
справжніми героями, здійснювали героїчні
подвиги. Втративши ноги на фронтових
дорогах, керували літаками, а в післявоєнні
роки — тракторами, машинами; втративши
руки, писали зубами романи, повісті,
оповідання; без їжі впродовж 45 днів
боролися з морською стихією, не втрачаючи
при цьому гідності.
Виконувати свій обов'язок перед родиною,
друзями, Батьківщиною нелегко.
Знаходяться десятки причин: не хочу рано
вставати; чому я повинен шанувати батьків;
не буду читати, бо голова болить; вдома
немає умов для творчої праці тощо. Ті, хто
дотримується подібних правил, не розуміють
того, що умови для свого життя в різний
період його розвитку створює сама людина.
І тільки від неї залежить, чи зможе вона
досягти своєї мети, здійснити свої мрії.
Головне не тільки поставити собі ціль, а й
усіляко сприяти її досягненню. Треба
навчитися організовувати і планувати своє
життя так, щоб усе встигати. Але при цьому
треба враховувати і інтереси оточуючих
людей, адже не можна відділяти себе від
людей, тоді життя буде беззмістовним.
Людино, ти покликана жити і творити заради
щастя на Землі, ти відповідаєш за свої
вчинки не лише перед собою, а й перед
всіма, кого любиш, хто любить тебе. Для
того, щоб завжди відчувати себе Людиною,
потрібно своїм життям приносити якомога
більше радості і світла в життя інших
людей.
Слуховий образ - вид художнiх образiв. Це все те, що ми можемо сприйняти на слух, наприклад, описи грому, смiху, як птах трiпоче крилом,гул тощо, спiв. Наприклад цитата з твору М.Коцюбинського "Дорогою цiною" насичена слуховими образами: <span> "Він </span>несе в собі весь гомін<span> землі, від тихого бриніння мушки до гуркоту грому, від скритого зітхання серця до крику смертельної розпуки. Треба тільки уміти слухати" (М.Коцюбинський "Дорогою цIною"). Cлуховi образи з дано</span> i цитати: гомiн землi, тихе бринiння мушки, гуркiт грому, скрите зiтхання серця, крик смертельної розпуки.
Образ матері Лукаша поетеса показала,як важкі умови життя перешкоджають її до приватної власності,прирікають на злиденне існування.Постійні турботи за шматок хліба ,за стан убогого,але "свого" господарства зумовили в характері Лукашевої матері ,сварливість та запобігливість.
<span>Я гадаю, що його
життя у такій ситуації перетворилось би на якесь марево.Почуття любові
до Уляни врешті переміг би страх за плазунське життя у армії. Корній ніколи не забув би про небезпеку і жив би с тяжким серцем, вбиваючи людей. Справжнє житт<span>я – таке, яке воно є насправді, теж швидко
було б забуто, а його прояви були б
затьмарені наслідками війни. Весь час Корній згадув б про те, що мучить його совість, а саме:
розстріл комуніста Матвія Киянчука, у якому він, напевно, брав участь. Цей
спогад руйнував би головного героя душу, поки не зламав би раз і назавжди. А що
сталося би з ним далі — невідомо.</span></span>