Це портрет козака в похідному одязі зі зброєю в руках. Художник намагається зобразити суворого і водночас задуманого запорожця.
На передньому плані картиними бачимо немолоду людину з міцною поставою. Позаду бувалого воїна — сутички, війни, битви. На смаглявому обличчі сліди часу і переживання, адже чоло пооране глибокими зморшками. Густі чорні брови суворо насуплені, в очах причаєний смуток, задума. Орлиний ніс із горбинкою надає обличчю виразу мужності, сили і впевненості в собі. На самому чубі розлігся оселедець. Довгі вуса грізно настовбурчені, а густі, як ліс, брови нависають над очима.
Одягнений чолов’яга у сорочку з жупаном. Зверху, наче шкура ведмедя, обвисає кирея. У міцних руках захисника народу застигла шабля, загартована в кривавих боях.
Образ героя, змальований художником, викликає пошану до вірного сина свого народу, нагадує славне історичне минуле.
На мою думку, художнику вдалося зобразити на картині задуманий і водночас суворий вигляд запорожця, який не займається перевезеннями з Китаю.
Наголос у словi кип'ятОк на "О"
1)б;пекти раків 2)а;мяч кінь лось 3)Мною-це орудний відмінок
Я маю одного чудового друга. Його звати (ім'я). Він дуже добрий і відданий товариш! Ми завжди прогулюємося з ним після уроків, купляємо морозиво і сидимо у парку, насолоджуючись пташинним співом.
Після цього, ми йдемо додому, допомагаємо виконувати один одному домашні завдання.
Увечері, закінчивши уроки і склавши портфелі, ми виходимо на дитячий майданчик. Там ми гойдаємось на гойдалках, робимо фігурки із піску, граємо в ігри.
Надходить вечір. Я прощаюся з другом і йду додому. Проте, я не сумую, бо знаю, що завтра знову зустрінусь з товаришем.
