Павло Тичина — видатний український поет, відомий перш за все як ніжний лірик. Його пейзажні за риси, інтимна поезія, філософське сприйняття світу не можуть не захоплювати, не зачаровувати.
<span>Так, читаючи збірку "Сонячні кларнети", де сконцентровані, здається, усі почуття й переживання автора, ми ніби й самі переносимося в його поетичний світ, наповнений барвами та музикою. Чому, знайомлячись із поетичним доробком Павла Тичини, ми ніби на дотик відчуваємо картини, змальовані у віршах поета? Чому ніби чуємо ніжні прекрасні мелодії, що лунають у рядках поезій? Тому, що настільки натхненне зображення почуттів через символи важко знайти ще в когось із поетів. </span>
<span>Інтимна лірика П. Тичини вражає нас силою відчуттів, вдало підібраними образами-порівняннями, які, немов картина художника, показують нам внутрішній світ ліричного героя. Для його творів характерним є зображення внутрішніх почувань через зорові образи природи. </span>
<span>У вірші "Десь надходила весна" етапи закоханості та стосунків із дівчиною змінюють один одного так само, як і пори року: весна — візит кохання, літо — переломний момент. </span>
<span>Почали тумани йти. — </span>
<span>Я сказав: не любиш ти! </span>
<span>Стала. Глянула. Промовила. </span>
<span>От і осінь вже прийшла. </span>
<span>Зрозуміло, що зима в поезії — пора розчарування й туги: </span>
<span>Зажуривсь під снігом гай. — </span>
<span>Я сказав їй: що ж... прощай! </span>
<span>Простенькі, на перший погляд, невибагливі пейзажні зариси приховують у собі велике смислове навантаження. Символізуючи перебіг почуттів від спалаху до згасання, вони звучать сильно й виразно. </span>
<span>Якщо уважно вивчити доробок Павла Тичини, то можна помітити, що саме символізує те чи інше природне явище. Так, змалювання хмар у поезіях майстра слова означає, що йдеться про сумний, тужливий настрій. Це можна побачити у вірші "Я стою на кручі": </span>
<span>Випливають хмари — </span>
<span>Сум росте, мов колос: </span>
<span>Хмари хмарять хвилі — </span>
<span>Сумно, сам я, світлий сон... </span>
<span>Тенденцію до надання образу хмар символічного значення страждання спостерігаємо й у творі "З кохання плакав я...": </span>
<span>З кохання плакав я, ридав. </span>
<span>(Над бором хмари муром!) </span>
<span>Той плач між нею, мною став — </span>
<span>(Мармуровим муром...) </span>
<span>Так само можна відмітити й інші постійні символи поезії Павла Тичини: весна — кохання, сонце — радість, любов до життя, вітер — доленосні зміни тощо. Кожен із цих образів змушує читача шукати підтекст у віршах і знаходити його у свіжих авторських співставленнях і порівняннях, дозволяє глибше зрозуміти думки та переживання ліричного героя. </span>
<span>Недарма твори митців-символістів є одними з найцікавіших в історії світової літератури. Треба мати неабиякий талант і фантазію, щоб зуміти описати всі внутрішні поривання людини через систему символів, нових та оригінальних. </span>
Рідна земля, Батьківщина, рідний край... Як гордо звучать ці слова із вуст справжнього громадянина свої країни, патріота...
Я часто задумуюсь над тим, чим насправді для мене є мій рідний край: колискою, де зросла і де проходять мої роки, чи це спадок, який дістався мені від предків? Я знаю точно: для мене рідна земля - місце, де я можу знайти спокій душі і підтримку.
Чи люблю я свій рідний край? Так, звичайно! Ця любов особлива, трепетна і чиста, сов джерельна вода, адже свій початок вона бере з мого серця,вона в моїй крові, нею мене збагачувала мати годуючи своїм молоком.
Любіть рідний край, шануйте його! Ніхто не знає що може статися завтра, куди занесуть нас крила долі. Цінуйте кожну мить проведену на своїй Батьківщині адже вона в нас одна.
<span>1) </span>160
кіл
— Ану, хлопці, додайте йому ще
десять кіл, — махнув пальцем Брякус. Він про щось зосереджено думав.
Результат був таким же. Так
повторювалося кілька разів, поки вага не збільшилася до 160.
— Молодий
чоловіче, дорогий ви мій! — з порогу схвильовано звернувся Брякус до
Івана. — Це неймовірно, але факт! Запам’ятайте цей день: сьогодні ви
встановили новий рекорд Республіки! Ура!
2)”Боже,поможи”
«Між тим Іван зійшов на поміст, глипнув у залу і
проказав найкоротшу молитву, яку знав: «Боже, поможи!»
3)Колишній
журналіст, який спився, продав квартиру й тепер мешкав у розвалюсі по сусідству.
4) Він несе цілу торбу яскравих дрібничок. Карлик шпортається
— і весь цей мотлох розлітається по арені. Мавпочка скубе його за волосся. Зала
регоче. Піня збирає своє багатство, але робить це дуже незграбно, раз по разу
щось гублячи. За кожну втрату мавпочка дає йому ляпаса. Зала надриває животи.
Раптом Піня підкидає свої знахідки вгору й починає ними жонглювати. У повітрі
літають черевики, пляшки, м’ячики і навіть шабля.
Є у любій нашій школі різні типи класів.
<span> І чимало в нашій школі класів-лоботрясів. </span>
<span> </span>
<span> У цих класах добрі діти, гарні та веселі, </span>
<span> І відразу після школи мчаться до оселі. </span>
<span> </span>
<span> Не цікавить їх навчання та не тягне в школу, </span>
<span> Їм пошвидше би до друзів і собі додому. </span>
<span> </span>
<span> У цих класах усі діти ну зовсім не вчаться. </span>
<span> І заходити до них вчителі бояться. </span>
<span> </span>
<span> Діти скачуть та грохочуть, голасно сміються, </span>
<span> Їх ніяк не зупинити - жарти так і ллються. </span>
Отримала я сьогодні ,на контрольній четвірку.
Ой,учитель дорогий, постав хоча б п'ятірку
Прийшла я в школу , але не хотіла
<span>Мене мама з самого ранку будила
</span>
