Анна бабусі вибрала гірчицю,допомогла. Еліна ,Єгор, Женько, Зіна і Йосип копали липку. Марина назбирала ожини,петрушки,ріпи,сливи та упорядкувала хащі.Цибулю,черешню,шипшину,щавель-Юля,Ярина
Гуляв собі їжак неподалік від своєї нори. А далі подумав: «Поки моя жінка миє дітей та дає їм чисті сорочки, піду я в поле та подивлюся, як буряки ростуть».
Небагато пройшов, аж тут назустріч заєць. Він вийшов до капусти своєї навідатися. Побачив його їжак, чемно привітався. А заєць поглянув на нього згорда і озвався:
— А ти чого так рано по полю волочишся?
— Погуляти вийшов.
— Погуляти? — зареготав заєць. — З твоїми кривими ногами краще лежати, ніж по полю лазити.
Це дуже образило їжака.
— Ти певно думаєш, — каже їжак до зайця, — що ти своїми довгими лапами швидше за мене бігаєш?
— Авжеж.
— Б’юся об заклад, що пережену тебе, — каже їжак.
— Це вже на сміх курям, — каже заєць, — як ти мене своїми кривими ногами переженеш? Ану, давай, біжімо.
— Ну чого так поспішати? Треба спочатку піти додому, поснідати, а через півгодинки зустрінемося на цьому місці.
Погодились. Приходить їжак додому і розповідає жінці. Каже:
— Збирайся, підеш зі мною в поле.
— Навіщо?
— Я з зайцем маю наввипередки бігти.
Чи ти з глузду з’їхав, чоловіче? — крикнула їжачиха.
— Ні. А ти мені допоможеш.
Зібралася вона і пішла з чоловіком. Дорогою їжак мовить:
— Бачиш оцю довгу ниву? Тут ми будемо бігти. Заєць бігтиме однією борозною, а я — другою. Ти стань собі тут і чекай. А коли заєць прибіжить, крикни: «А я вже тут!»
Залишив їжак жінку, а сам пішов в інший кінець. Приходить, а заєць уже там.
— Ну що, біжімо? — питає заєць.
— Біжімо.
Заєць щодуху побіг вперед. А їжак посидів у борозні та й повернувся на своє місце. Заєць добіг до кінця ниви, а їжачиха каже:
— А я вже тут!
Заєць тільки очі витріщив від здивування.
— Як це так може бути? — каже. — Ану біжімо ще раз!
А знову заєць чимдуж побіг, а їжачиха залишилася. Прибіг до кінця ниви, а їжак каже:
— Я вже тебе чекаю!
Розлютився заєць. Що за дива! З досади крикнув:
— Ану ще раз біжімо!
І знову побіг. Та там його вже чекала їжачиха. Так він бідолаха бігав аж сімдесят три рази. А сімдесят четвертий раз заєць уже не добіг. Впав посеред ниви і сконав на місці. А їжачиха з їжаком пішли додому.
Жила була собі квитка,яка міцно дружила з краплинкою води.Краплинка любила читати , й знала що ,колись вона напое цю квітку. Одного разу настала засуха,й краплина пожертвувала собою, заради життя квітки.(Дальше сама там чё нибуть добавь)
Сьогодні був звичайний весняний урок біології. В класі було спекотно, тому вчителька вирішила відкрити вікно. Тільки Катерина Миколаївна почала відкривати вікно, як до нашого класу залетів блакитний папуга.Ми дуже зраділи, придбали клітку і вирішили залишити папужку жити у нашому класі.Назвали ми його Інокентій Георгійович.Йому так сподобалось у нас, особливо коли ми відповідає мо на уроці.Тепер в нас в класі два вчителя- це Катерина Миколаївна та Інокентій Георгійович
З давніх-давен калина є символом України. Її краса зачаровує:зелене листя її гіллів, немов виблискує на сонці,а червоні ягідки неначе червоне намисто української дівчини,яка славиться на весь світ.Ця ніжна дівчина-калина заглядається у воду на свою чарівну вроду. Але калина це не лише окраса українського подвір'я,а й лікувальна рослина. Пам'ятаю як ще в дитинсві моя бабуся лікувала мене нею,і будь яке захворюваня минало непомітно.
