Останнього [ о с т а н': о г о ] - 10б. 8 зв. ; 4 скл.: 1 скл (ос) - закр., ненаг.; 2скл (тан) - закр., нагол.; 3 скл (ньо) - відкр., ненаг.; 4 скл (го) - відкр., ненаг.
о [о ] гол.,ненаг.
с [с ] приг.,глух.,шумн., тверд.
т [т ] приг., глух.,шумн.,тверд.
а [а] гол.,нагол.
нн [н':] приг.,сонор.,подовж.,м'як.
ь [-]
о [о] гол.,ненаг.
г [г] приг.,дзв.,тверд
о [о] голи.,ненаг.
Статечність, вічний спокій і сива давнина - ось чим віє від зображуваного на картині Скіфського городища під Немировим. Тут скізь бачиться і відчувається мовчазна мудрість степового схилу, непоквап річкової течії і поважність старечих валунів. Певно, давно не чути тут людських голосів, та все-таки де-не-де лишились сліди цивілізації, які ненароком чи навмисно земля не сховала під своїм покровом. Мимоволі уявляєш, як колись тут було чути стукіт інструментів, гамірний сміх і квапливі розмови. Можливо, колись тут навіть були запеклі бої. Проте віддавна тут не колосяться влітку ниви і ніхто не йде здалека шукати цвіт папороті. Здається, що навіть птаха, ненавмисно залетівши сюди, спішить швидше оминути ці схили.
Лише понині унизуледве-ледве несе течію, що, час від часу б'ючись об круті пороги, порушує майже мертву тишу колись живого міста.
Одного разу я почула пісню на вірші улюбленої Ліни Костенко «Люди, будьте взаємно красивими». Я слухала цей твір постійно. Знову і знову..
Коли я буду навіть сивою,
і життя моє піде мрякою,
а для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю.
Безборонною, несинхронною
ні з теоріями, ні з практиками.
і боліла в мене іронія
всіма ліктиками й галактиками..
В плей-листі було написано, що співає Ольга Богомолець. Я не знала, хто ця жінка. Але я пила пісню, музику, вірші, голос, і відірватися не могла.
Пройшов рік, може два.. Трапився Майдан. Одного разу я побачила на сцені лікаря. Трошки втомлена, трошки засмучена, вона вчила нас, як зігрітися в мороз, піднімала наш бойовий дух та висвітлювала наші душі своєю сонячною посмішкою, співала з нами вночі гімн та колядки. Тоді стало зрозумілим, — це саме та жінка, чий голос я постійно слухала..
І не знало міщанське кодло,
коли я захлиналась лихом,
що душа між люди виходила
забинтована білим сміхом.
І в житті, як на полі мінному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
—Люди, будьте взаємно ввічливі!
Чесна, смілива, сильна, проста, вона завжди була поруч. Допомагала, рятувала, підтримувала. Її не пускали на сцену, бо вона не угодна політикам і каже те, що відчуває, а не те, що потрібно. Але завжди, коли Ольга пробивалася до мікрофона, — немов сонечко виходило вночі.. І ставало не так холодно, не так страшно, не так безнадійно..
В мене часто питали, кого я бачу лідером, якому можна довірити Україну. Я відповідала, що лідерів виковує, виховує Майдан. Звісно, я навіть не могла собі уявити, що один з цих лідерів візьме на себе саме зараз таку велику відповідальність і порине в бруд політики, рятувати, лікувати пограбовану, покатовану державу. Коли я дізналася, що Ольга Богомолець зареєструвалася кандидатом у президенти, для мене це стало великою радістю. Сподіваюсь, народ України підтримає Ольгу, як вона підтримує людей. Інакше тоді не треба скаржитися, що нами постійно правлять негідники — ми ж самі їх обираємо. Вірю, що в цей раз ми дамо шанс Людині.
..і якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
—Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!
Розцвіли одні з найгарніших весняних квіток - підсніжники. Ця рослина чомусь нагадує мені струнку юну дівчину - напевне, через те, що вона така крихка. Всередині підсніжників наче заховались промінчики сонця.
Хоч ця квітка й одного зі снігом кольору, проте люди, знайшовши її, радісно промовляють: "Погляньте, підсніжники розцвіли!" Це через те, що тонке стебельце вирізняється зеленню з-поміж снігу.
Підсніжник - найгарніша весняна квітка.