1. Налетів вітер - і зірвалося останнє листя з клена. 2. Місяць світить, і збираються наколо нього зірки. 3. На арену вибігли клоуни - і розвеселилися діти.
У мого друга є хвилястий папужка на ім'я Лимончик. Він, як легко здогадатися, яскраво-жовтого кольору. Пташка ще дуже молода, йому ще не виповнилося і року. Лимончик невеличкий, як і усі хвилясті папужки, і дуже жвавий. У нього у клітці багато різних іграшок, гойдалка та дзеркальце.
Іноді його випускають з клітки політати по кімнаті, і тоді Лимончик дуже радіє. Він літає під стелею, перепорхує зі шкафа на карниз або на книжкові полиці. А ще він любить сідати на плече або навіть на голову комусь з хазяїв і щось шепотіти прямо у вухо. Лимончик вміє вимовляти кілька слів та словосполучень; найкраще у нього виходить "привіт" та "чудо у пір'ях". Коли Лимончик налітається досхочу та зголодніє, він сам повертається до своєї клітки, щоб попоїсти та відпочити. Ось такий у моєго друга є веселий папужка.
У нашій сім’ї обов’язки розподілені порівну. Тато , як найсильніша людина, бере на себе складніші обов’язки такі , як щось полагодити, перенести. Мама завжди займається всякими домашніми справами. А от мої обов’язки - не такі складні і їх небагато : помити посуд, попилососити, підмітати, щось притримати коли це необхідно татові, і звичайно вчитися. Але я росту, стаю дорослою людиною у котрої обов’язків стає дедалі більше. Тобто я вже починаю сам собі готувати їсти, застеляю ліжка, мию підлогу, протираю меблі від пилу. Але , іноді, коли я лінуюся ( можеш замінити слово) допомагати, я згадую минуле і уявляю, що в той час обов’язків було набагато більше, адже тоді не було таких технологій які присутні на даний час. Тому я вважаю що всі в родині повинні мати обов’язки, відігравати свою роль.