1Підходячи до дому, мене застала гроза 2. Прочитавши книжку, в ній лежала записка 3. Мій друг, згадав про телефон і пішов за ним 4 милуючись річкою в мене з'явились спогади далекого дитинства. 5 підходячи до школи , почався дощ. 6 закінчивши школу, наша сім'я переїхала
Лежаний, вивчений,чорнений,виділений.
Співати було для неї сенсор життя.
Складний життєвий шлях випав на долю Олександра Олеся (справжнє прізвище — Кандиба). Народився він в с. Крига (Білопілля) на Сумщині, закінчив Харківський ветеринарний інститут, працював у Харкові та Києві (1909 — 1919). У 1907р. у Петербурзі вийшла перша книга Олеся — "З журбою радість обнялась”, що принесла славу молодому поетові. В наступні роки з'являються нові збірки — "Поезії. Книга II” (1909), "Поезії. Книга III” (1911), "Драматичні етюди. Книга IV” (1914), "Поезії. Книга V” (1917).Не набувши чітких політичних орієнтирів, Олесь після Великої Жовтневої соціалістичної революції опиняється за кордоном (1919). Еміграція стала трагедією життя Олеся. Настрої пригніченості, нудьги і самотності наповнюють першу "закордонну” збірку віршів Олеся — "Чужиною” (Відень, 1919). "В вигнанні дні течуть, як сльози...” — такими словами розпочинається один з перших віршів книги. Невдовзі, у 1921р., виходить "Перезва” — збірка гостросатиричних віршових творів, що викривають життя, побут і політичні принципи емігрантської громади. Збірку (з'явилась у світ тільки перша частина її) поет видав під псевдонімом. Верховоди емігрантських кіл стали на перешкоді публікації нових віршів такого характеру. Почуття людини, позбавленої рідного дому, поглиблюються. В одному з віршів поет уявляє себе мертвим, але похованим в рідному краю, проте доля вигнанця гірша, ніж доля мерця.
Дорогі,вчітелі та школярі!
В школі №22 відбудуться змагання по шахам.
Всім бажаючи підійти до деректора школи.
Ми вирішимо хто поїде грати за школу.
Черговий учень 9-ого "Б" класу
Лакуста Дмитро