<span> Роль книги у
сучасному житті </span><span><span>Кожен із нас ,
напевно, має вдома книгу. І кожен із вас читав книжки. Книга – морська глибина,
де ми кожен час понурюємось ще далі і далі, швидше розуміємо зміст. Скільки вже
часу пройшло, люди винайшли планшетні комп’ютери, електронні книги, ноутбуки и
т.д. Деякі вважають, що всі сили, які люди використовували протягом багатьох
століть на книги, треба розвернути на нові види технологій, деякі навпаки,
вважають, що книга – це символ життя, і вона не повинна зникнути. З однієї
сторони, ми не можемо обійтись ні без телефонів, комп’ютерів, з іншої і без
книги наше життя стає похмурим, непривітливим. Проте мій досвід показує, що
роль традиційної книги не зменшується, але навіть зростає. Аромат палітурки,
шелестіння сторінок, але головне – певна
зосередженість, серйозність, увага, які потрібні при спілкуванні з книгою, –
все це спрямовує людину до сприйняття
традиційних цінностей. Книга – наша вічна молодість. Сучасні підлітки дуже
захоплюються новими пристроями, їх не цікавить ні книги, ні взагалі уроки та
школа. Але є й такі , які вважають що школа та книга мають великі значення у
сучасному суспільстві. Стів Джобс, засновник корпорації </span>Apple<span>, дуже
любив читати, мав при собі велику бібліотеку книг різних народів світу. У
результат він став генієм, який перевернув життя до гори ногами, створюючи
комп’ютери. Тепер у кожного другого є
iPad або iPhone, якими активно користуються в дорозі, в офісі, навіть на
відпочинку, але чи багато хто читає на цих пристроях літературні твори? Книга
безнадійно програє (принаймні, для молодого покоління) в конкуренції з відеофільмами,
з Інтернетом. Книга повинна залишитися! Через неї передається інформація, яку
люди собі й представити не могли. Може через 10 років винайдуть гнучкі
планшети, або принтери, які не будуть потребувати фарби, може бути й так, але
книга ніколи не повинна зникнути з очей людства, адже книга – вічна скарбниця
знань для кожного з нас!</span></span>
Ответ:Микола кудись ретельно збирається: одяг нову сорочку, наслинив чуба. Дід підсміюється з нього, але хлопець здогадується, ще старий жалкує за тими вечорами, коли розповідав онукові про життя в австрійському полоні та про щось інше цікаве.
Тепер же Микола дорослий і в сутінках вирушає гуляти. Дід ще встигає крикнути услід, що настраждається хлопець, якщо жениться "на тій прояві". Та онук не зважає. Там десь, за садками, біля провалля чекає його Соня. Побачивши її, Микола відчуває, як стає вищий, дужчий. Тільки з голосом щось діється, аж противно.
Хлопець ніяковіє перед Сонею, коли вони лізуть у провалля дивитися на захований тут від весни сніг, усе ніяк не наважується її поцілувати. А вона потай чекає.
Потім розсердився, набрався сміливості та й поцілував... у вухо. Дівчина зразу ж прихилилась покірно до коханого, хоч і мала норовливий характер. І ось вони вже сидять на лаві, і Соня розповідає Миколі, які вона вишиє йому сорочки.
Уранці дід загадує розкладати у садку багаття, щоб зав’язь не побило морозом, і Микола намагається пустити диму і на сусідський город…
Объяснение: план не можу написати ось стислий переказ
Мені дуже сподобалася повість В. Нестайка «Тореадори з
Васюківки». Пригоди хлопців Яви та Павлуші викликають захват, їхня
винахідливість вражає. Хлопці завжди мають безліч нових ідей, ці ідеї
цікаві та оригінальні. Правда, іноді задуми Яви та Павлуші втілюються у
життя трохи не так, як планують хлопці, тоді хлопців сварять, а іноді й
карають. Проте рідні та друзі люблять їх, незважаючи на їхні вигадки та
«винаходи». Ето наверное маленький?
<span>Іван Франко створив чудовий образ Максима Беркута, гарячого патріота, безмежно відданого народові. З Максимом ми знайомимося вже на перших сторінках повісті. Він виявив себе як безстрашний рицар і вольовий начальник. На вихваляння Тугара Вовка, що вабив ведмедя, Максим з властивою йому прямотою сказав, що якби ведмідь тримався купи, то й ціла зграя вовків йому було б нестрашна. Як і батько, Максим бачив незламну силу в єдності людей. Максим гордий своїм простим походженням і зневажливо ставиться до бунтівного боярина. Він розумний, розсудливий, з почуттям власної гідності. Великий гнів і ненависть до зрадників виявив Максим під час збройного зіткнення з монголами. Героїчно бився Максим з ворогами і волів перемогти чи загинути в боротьбі. Та був наказ боярина живим захопити юнака в полон. Молодий Беркут називає Тугара Вовка зрадником, рабом Чингісхана. «Хоч і в путах, а я все вольний чоловік. У мене пута на руках, а в тебе на душі!» — сказав Млксим.</span>
