Ответ:
<em>Сонце </em>(підмет, іменник) <em>дивилося</em> (присудок, дієслово) <em>на</em> (прийменник) <em>місто </em>(додаток, іменник) <em>радісно</em> (обставина, прислівник) <em>й</em> (сполучник) <em>доброзичливо</em> (обставина, прислівник), <em>широко (прислівник) посміхаючись (дієприслівник) /відокремлена обставина/</em>.
Розповідне, неокличне, просте, двоскладне, поширене, повне, ускладнене однорідними обставинами та відокремленою обставиною.
Сьогодні я прокинулась від легесенького постукування у вікно. Відкрила очі і ледь не скрикнула від радощів: «Яблунька розцвіла! Яблунька мого доброго дідуся.:.»
Відчинила вікно, і дукмяна хвиля ранкової свіжості, напоєна тонким ароматом яблуневого цвіту, підхопила мене на крила спогадів. Я повертаюсь у дитинство...
Як живий іде садом дідусь. Він і дня не міг про-.жити без роботи у свої сімдесят п'ять.
— Відпочили б, дідусю,— просила я його. А він лише одказував: «Без діла слабіє сила...»
Якось весняним, ранком дідусь сказав, що сьогодні навчить мене саджати яблуні. Я вже хотіла бігти, та він зупинив, ховаючи посмішку в сиві вуса. «Не метушись — швидше буде...»
Зібравши інструменти, дідусь став розмічати місце для ями, а я замішувала у чавунці глиняний розчин. Дідусь тим часом став не поспішаючи копати.
Незабаром він покликав мене. «Бери, внучко, заступ і ген на той пустир підемо. Яблунька там, наче сирітка, серед кущів терсну заблукала...»
Деревце справді виявилося непоказним. Стовбур зламаний. Гілки висіли, ніби перебиті руки.
Яблуньку дідусь викопував довго. Потім обережно взяв дичку своїми вузлуватими мозолястими руками і став уважно розглядати кореневище. Щось проказуючи стцха до яблуньки, відрізав ножицями пошкоджені корінчики. Зануривши кореневище у глиняну купелю, опустив саджанець у ямку.
Я стала закидати її, а він у той час ніжно підтримував яблуньку, легенько підтрушуючи. Зробивши црасиву луночку, з якоюсь веселою зажурою мовив: «Рости на радість людям!»
...Спогади на мить перервала бджілка, що злетіла з рожевої пелюстки. І знову я згадала дідуся. Останню його яблуньку — і першу в твір моєму житті.
Ні, дідусь не просто навчив мене саджати дерева, він навчив дарувати іншим радість і красу. А вони — безсмертні!
<span>Аналогічно, для мене мій дідусь завжди був ідеалом і завжди ним залишиться. Такі люди рідко бувають, він і на роботі цілий день працював, приходив з роботи мав час щоб приділити увагу дітям, внукам, завжди готував щось смачненьке, мав великий сад, пасіку, розводив квіти, був поряд з тим справжнім головою сім'ї, дуже любив життя, тому він був і назавжди залишиться ідеалом для всієї нашої родини.
</span>В дитинстві та в підлітковому віці у нас всіх напевно були якісь кумири серед співаків, акторів і так далі.Хтось можливо старався виглядати як кумир, хтось просто брав приклад, або ця людина стала стимулом добитись чогось.
Чи є у вас зараз той, ким ви захоплюється?
Щодо до мене, то напевно як і у всіх головні люди .якими я захоплюсь це мої батьки.Можливо через те, що ще не маю своєї сім"ї, я завжди дивуюсь як мама встигає все зробити і так гарно виглядати в свої роки, а тато вирішити всі проблеми і залишатись завжди в веселому настрої.
<span>А ще особа якою я захоплююсь- це мій хресний. Він завжди є для мене прикладом мудрості, розсудливості, впевненості, доброти...А також я захоплююсь тим, що незважаючи на його статус і того, що він дійсно добився сам, він завжди залишається простою і хорошою людиною, з якою завжди приємно поспілкуватись і попросити поради.
и еще один
</span>
Ответ:
Зірвиголова-складання основ
Объяснение:
Я хочу стати пожежнииком. Ця професія подобувалась мені ще з дитинства.Тому що пожежник не тільки врятовує людей а і їх оселі.
