<span><span><span>Анджей Сапковский453 читателя18 рецензий23 цитаты</span></span><span>Цири, дитя Предназначения, заплутала между мирами. Погоня следует за ней по пятам, и снова, снова - не то место, не то время. Кто в силах спасти ее? Кто способен помочь? Лишь Геральт, ведьмак, мастер меча и магии. Тот, кому не страшны ни кровопролитные сражения, ни полночные засады, ни вражьи чары, ни жестокая сила оружия. Тот, который - один против всех. Тот, которого ведет, направляя, таинственная воля судьбы...</span></span>
Я відшукала це завдання у підручнику, бо в самому питанні були помилки. Ось воно:
1. Усі учні класу прийняли участь у змаганнях з туристичного орієнтування. - Усі учні класу взяли участь у змаганнях з туристичного орієнтування.
2. Мишко зробив з мухи слона та й пішов додому. - Мишко робив з мухи слона, розповідаючи про свої пригоди; добряче налякавши слухачів, він пішов додому.
3. А Мирон пропав як Пилип з конопель - А Мирон вискочив як Пилип з конопель.
4. Катря похнюпила голову і мовчала як рибонька об лід. - Катря похнюпила голову і мовчала як рибонька.
5. Від радості у нього очі на лоба лізуть. - Від жаху/подиву у нього очі на лоба полізли.
6. Затріщала крига і почувся голос волаючого в пустелі. - Затрищала крига і почувся голос волаючого в пустелі: "Допоможіть!", але біля річки нікого не було.
7. Пішов Омелько свататися до Марусі, а та дала йому гарбуза на кашу. - Пішов Омелько свататися до Марусі, але та дала йому гарбуза.
8. Закопав Тарас свій талант у землю і пішов служити козачком до пана. - Тарас закопав свій талант у землю, коли пішов служити козачком до пана.
Не з дієсловами.наприклад не робити не думати не ходити
Як парость виноградної лози, плекайте мову.
Бринить-співає наша мова, чарує,тішить і п'янить.
В землі віки лежала мова і врешті вибилась на світ.
О, мово, ночі колискова! Прийми мій радісний привіт.
І звеличимо на диво і розум наш, і наш язик.
Наша мова солов'їна.
<span>Батьки дарували нам життя. Вони дбали про нас ще до нашого народження. Наші батьки – це ті люди , яким ми ніколи не будемо байдужі , навіть коли самі станемо бабусями і дідусями. Навряд чи в світі знайдеться ще хтось настільки надійний і відданий !</span>
<span>Тому у мене викликає таке здивування , коли діти не цінують своїх батьків , ображають їх, не вітають зі святами , не цікавляться їх здоров’ям. Звичайно , всі діти прагнуть якомога швидше подорослішати і стати самостійними , а іноді здається , що батьки їх не розуміють і контролюють занадто сильно. Можливо , батьки іноді турбуються більше , ніж необхідно. Але їх можна зрозуміти – за їх плечима чималий життєвий досвід , вони просто хочуть допомогти своїм дітям уникнути болю і помилок.</span>
Іноді у дітей і батьків не складається теплих і довірчих відносин . Але все одно я вважаю , що ніхто не повинен забувати того доброго, що дали їм батьки , – свій час , турботу , підтримку. Тільки завдяки цьому ми зростаємо і стаємо готовими до дорослого життя . А батьки не вічні і не стають молодшими . І немає нічого складного в тому , щоб допомагати їм , коли це потрібно. Це навіть не борг , це щира подяка за все, що вони для нас зробили.
