<span>Восени - осінь,осінній...</span>
Працюємо-друкуємо,прибираємо,вчимо та лікуємо.
птахи-сорока,синиця,ластівка,жайворонок та чайка
Я слухаю джмелика
Як приємно лежати в траві та слухати, що відбувається довкола. Ось далеко промчало авто. Десь угорі на дереві обізвалася синичка: цінь-цінь! Ніби каже: «Поглянь, я тут!» У траві, якщо лежати й уважно її розглядати, можна побачити безліч різних комашок, жучків, маленьких метеликів. Та раптом серед мовчазного трав'яного населення я почув дивний звук. Спершу подумав, що то десь далеко у високостях літак летить собі. Аж ні, це десь поруч! Роззираюсь і завмираю від несподіванки, бо прямо переді мною сів на квітку джмелик. Він був ще невеличким, я подумав, мабуть, він перший раз вилетів знайомитися зі світом. Джмелик був так близько, що я мав нагоду роздивитися його з усіх боків. Він був такий собі — «качок» — товстенький, серйозний, діловий. Чорні лапки миттю ніби прилипали до пелюсток квіток. Чорні оченята поблискували на його голові, а вусики-антени щось вишукували в просторі. І звичайно ж, дуже красиве волохате вбрання в чорну та жовту смужечку. Мені здалося, що джмелик насолоджувався своїм приглушеним дзижчанням і продовжував вкотре перелітати з квітки на квітку. А може, він співав пісню й був вдячний мені як слухачеві.
Я лежав у траві і слухав джмелика.
Упр 77
I. Вигорівша трава; замерзла річка; позеленівша вода; прив'яле огудиння; розквітнувші дерева; присохнувша гілка; танувший сніг; схуднувше дитя
II. Навесні мені так подобаються розквітнувші дерева!
Сьогодні на мене мало не впала присохнувша гілка!
Упр 79
Хвора дитина, втомлені мандрівники, потемнівше озеро, розбурхане море, кішка, що вмивається, згасла зірка, співаючі солов'ї, небиткі стакани, наближаючийся поїзд, безперервний всю ніч дощ, підростаючі квіти, <span>біжучий струмок, схилена на березі верба, перемігший в конкурсі артист.</span>
