Що поки що не має права на отримання публічної інформації розпорядником якої є одним з основних завдань для моніторингу з української мови та літератури та джерел його формування та використання коштів державного бюджету України на отримання публічної інформації розпорядником якої є одним з основних завдань для моніторингу з української літератури в школі з геометрії для початкової школи і ДНЗ не знаю як це було в них немає коментарів посилання на статті про інших галузей права на отримання публічної інформації розпорядником якої є одним з основних завдань для моніторингу з.
«Джури козака Швайки» переказ По степу на коні Вітрику мчав найвідоміший розвідник Пилип на прізвисько Швайко, яке він отримав за те, що як швайка впивався в татар, вбивав і тікав. Він був поранений та все одно зумів вбити головного бея в діброві і знову зникнути. Далі йде розповідь про село Воронівку і її жителів сироти Грицика, його найкращого друга Санько та його матері тітці Мокрині, що була дужча за чоловіків, старого і поважного козака діда Кібчика та його онука Демко на прізвисько Дурна Сила. Тутешній староста пан Кобильський, почувши про можливий набіг татар, вирішив підготуватися і подався до Воронівки за новими челядниками, збіжжям. Та Грицик з Саньком крикнули, що татари вже тут і пап втік. Так як пан цього б не пробачив діти пішли з села до Василя Балеймового і інших козаків, що також були з Воронівки. Дорогою вони бачать челядників пана Кобильського Тишкевича та інших, що грабують козаків, видаючи себе за татар. Втікаючи від них та вовка вони побачили як татари гналися за козаком, що сховався в очеретах та так його і не зловили. Коли татари пішли вони познайомились з ним, то був Швайка. Він відвів їх до Василя Балеймового. Коли ж козаки поїхали щоб зібрати інших для битви з татарами до острова приплив Тишкевич, якого Грицик, Санько та вовк Швайки Барвінок взяли у полон. Та коли прибули інші козаки, то Тишкевич хитрощами втік, але Швайка разом з дітьми почав погоню. Тишкевич втік до татар, які почали шукати Швайку. Саме в цей час Швайка взнає про дар Саньки — ворожбу, і вирішує віддати його на навчання до ворожбита дідо Кудьми. Тим часом Тишкевич обдурює Дурну Силу, що втік з полону, бере його у спільники і грабує козаків. Біля Воронівки зустрічаються Демко, діди Кібчик і Кудьма, а потім і Швайко з хлопцями. dovidka.biz.ua Дурну Силу Швайко б’є різкою, після чого Демко з дідом їдуть у плавні віддати здобич та на осуд козаків, Кудьма забирає до себе Санька, а Швайка разом з Грициком їдуть далі. Демка козаки прощають і він з дідом залишається у плавнях, де з іншими строять першу зимову фортецю на острові від татар. Санько вчиться у Кудьми, але той дуже хворий. Коли приїжджають козаки, Швайка, Грицик, то стає відомо, що козаки відбили напад татар і тепер козаки об’єднуються з усіх земель і йдуть у дніпрові плавні. Пан Кобильський підступно ув’язнює Швайку, але приїжджають дід Кудьма, Санько та інші козаки, напускають мару, що вони переяславський староста. Ворожбити визволяють Швайку, а Тишкевича змушують відшмагати пана Кобильського, чим зробили його ворогом для пана. Козаки групуються біля Бобрового острова, а потім нападають тисячею на 5 тисяч татар та отримують перемогу. Але Саїд-мурза збирає нову п’ятитисячну орду і проводе бій біля Бобрового острова. Більше половини татар гине і вони відступають, але і козаків залишилось менше 400 і то майже всі поранені. Вирішують після підкріплення спуститися нижче Дніпра до острова Хортиця і зробити там нову січ, а Швайка зі своїми джурами Грициком і Саньком їдуть в степ.
У центрі роману — образ Чіпки. Його історія займає три частини твору. Чіпка (Ничипір) Варениченко — найпомітніший, особливо детально виписаний образ революціонера, бунтаря у вітчизняній літературі другої половини XIX ст. Панас Мирний та Іван Білик докладно простежили, як потенційно добру, чулу, чесну й совісну людину затята революційність, мстивість неминуче веде до страхітливого морального краху. Доля, суспільство справді вкрай несправедливі до Чіпки. Однак чи можна через це зневірюватися й мстити? Він обирає саме такий шлях. Безвихідне узагальнення «немає правди на світі» підказує йому прямо більшовицьку ідею: «Куди не глянь, де не кинь, — усюди кривда та й кривда! Коли б можна, — увесь би світ виполонив (себто виполов, знищив. — Авт.), а виростив новий! Тоді б, може, й правда настала!»
Разюче символічна кінцівка роману: Чіпки зрікаються, його проклинають і Галя, і мати — найдорожчі люди, для яких, власне, він і шукав ножем правди й щастя. З пекучим докором на устах: «Так оце та правда?» — дружина накладає на себе руки. А мати сама віддає на кару свого сина-зарізяку, аби зупинити його сатанинство. Адже для Мотрі Господня заповідь («Не убий» — заповідь добра, любові до ближнього) вища, ніж материнські почуття. Зрозуміло, і Мотря, і Галя — то сама Україна, душа народу нашого, що однозначно відкидає кривавий шлях боротьби з несправедливістю.
Автори наголошують, що, попри все, Чіпка міг зробити й інший вибір. Життєві умови, які формували його як особистість, не такі вже й однозначні, одновимірні. Якісь обставини тягли Варениченка в прірву морального занепаду, а інші оберігали його від «слизької дороги» (порівняйте їх за допомогою таблиці).
<u>Герасим Калитка</u>
Герасим
Калитка - дріб’язкова людина, що трясеться над капіталом, як той Кощій, що «над
златом чахне». Багатій втрачає спокій і сон, зривається на наймитах, дружині,
слідкує за кожною крихтою хліба, бере в заставу волів кума, бо «так
надежні-ше». А в результаті стає жертвою «жидівської» афери, бо бажання легкої
наживи, заздрість до свого сусіда Жолудя просто засліплюють йому очі.
Для цього героя гроші-багатство й всьому голова:'Та це чортзна-що!Ви ударяйте на гроші-гроші всьому голова!'
Йому здається,що наймити мало роблять і багато їдять:"Настане день,то роботи не бачиш,а тільки чуєш,як губами плямають!"
Родинні
почуття в Герасима Калитки притуплені власницькими інтересами.В
одруженні сина на Пузиривні він шукає лише наживи:"Мені треба невістку з
приданнім,з грішми..."А віддавши дочку заміж Герасим вілмовився сплатити зятеві обіцяний посаг.
У
головного героя сліпа любов до землі:"Їдеш день-чия
земля?Калитчина!Диханіє спирає..."та "Ох,земелько,свята земелько-Божа ти
донечко!Як радісно тебе загрібати без ліку!" та "Я не буду
панувати,ні!Як їв борщ,так і їстиму,як мазав чоботи дьогтем,так і
мазатиму,а зате всю землю навкруги скуплю"
Дуже заздрив
Жолудю,Пузирям і міг будь-яким шляхом бути кращим та багатшим від
них:"Ой Пузирі!Глябіть,щоб ви не попались,а замість вас Калитку розіпре
грошвою...Отоді я вам покажу,як хазяйнувать!..."
<u>Копач</u><u><span><span>(Боневентура)
</span></span></u>Вмії трохи зормовляти не французькій мові:"Вів ля Буланже,вів ля Ельзас,аб-а Ельман!<span />Оле куто ля фуршет!Оле кашон,ля помдетер,ві ля патрі!..."
Герасим говорить до нього:"Тридцять літ шукаєте грошей,а нічогісенько не знайшли"
У нього малий словниковій запас і постійно повторює один ивираз:"Опит-велікоє діло!"та інші слова.
<u /><u /><u />Шанує науку:"Хе-хе-хе!От бачите...і тут наука!Ні,ви против науки не йдіть!Без науки,без струменту,без опиту,куди не повернися,нічого не зробиш..."
<u>Савка</u>
Савка-кум Герасима Калитки.
Саме так Герасим говорить до нього:"Кращого компаньйона,як кум,не знайти!"
Він не має грошей і тому постійно позичає їх у Калитки.