Прислівник відповідає на питання : як? якою мірою? де? куди? звідки? з якої причини? з якою метою?
Ранок - рано, зима - зимою, ніч - ніччю, веселий - весело, добрий - добре.
Біля струмка козак спішився і зсадовив малого на землю. Коня завів у прозорий затінок, зняв поклажу, розсідлав. Самопал обережно притулив до стовбура.
Поки малий вигулював коня, Омелько розпакував торбу. Лишилося ще пшоно, торбинка пшеничного борошна, кілька шматочків сала, капшук солі та з десяток тараньок.
Не відстібуючи з пояса ні лука, ні сагайдака, козак зачерпнув мідним казанком крижаної води. Тоді всипав кілька жмень пшеничного борошна. Круто посолив. Проказав молитву і почав вимішувати тісто.
Коли вимішав так круто, що тісто вже не липло до рук, то насипав у казанок ще борошна і заходився щосили перетирати грушевою ложкою тісто з борошном. Омелько так старався, що аж упрів, але буханець тіста перетворився на дрібненькі кульки. Їх козак обережно зсипав у неглибоку дерев’яну миску.
Малий тим часом напоїв Буланка, насипав у шаньку вівса й поставив коня у холодку. Потім заступом викопав поздовжню ямку, по боках поклав два шмати вивернутого дерну, а на них, як на цеглини примостив поданий Омельком казанок із щойно набраною зі струмка водою.
Козак сам заклав у ямку паливо, брязнув по кременю важким кресалом. І ось казанок облизують прозорі язики полум’я.
Коли завирував окріп, Омелько всипав туди всю гору борошняних кульок. Ось випірнула з каламутного варива одна, друга, потім ще кілька закружляли по колу. Нарешті, всі борошняні горошини піднялися нагору.
Омелько зняв казанок із вогню. Повичерпнував варене тісто і наклав у дерев’яну миску. Стали з малим, проникливо прочитали “Отче наш” і сіли розкошувати гарячою затіркою. Ще й по тарані роздерли.
Поки Омелько дожував тараню й відкрив рота, щоб загадати малому роботу, той уже спав на м’якій траві. Махнувши рукою, козак усе сам помив у струмкові й заховав у торби. Засипав піском вогнище, що ще тліло. Осідлав коня, повантажив торби, припасував до сідла самопал.
Напруживши з усіх сил очі, побачив в глибині долини ніби кілька макових зернят. Та зернята ті рухались.
Омелько висадив сонного хлопчика в сідло і повів коня до найближчого пагорба. Озирнувшись, спостеріг, що крапки-вершники на мить застигли, а тоді почали невблаганно наближатися.
Козак знайшов густий кущ, один товстий пагін притис якомога нижче і прикрутив його верхівку жмаком трави до супротивного куща. До гілочки ж приладнав стрілу.
Зладнавши “самостріл”, Омелько швидко повів коня. Невдовзі за спиною наче дитина в долоні ляснула. То Омелькова стріла в когось влучила.
Ваше, воріженьки, щастя, що малий зі мною! Тому утікати час і пора!
Пересадивши малого наперед, козак легко злетів у сідло. Буланко чимдуж погнав до далекого лісу. (За Ю.Логвином; 395 сл.)
Якби птахи та звірі вміли говорити світ би був переповнений чудовими емоціями !!!! Ми вже звикли що звірі розмовляти не вміють,але якби колись тварина загооврила для людини це був би повний шок !!! Але потім вона зрозуміла б,що це чудово.. ! Звірі дуже добрі , інколи навіть добріше людини !!! Тож у деяких людей немає друзів ,підтримки.. І тоді людина це все могла б брати з тварини !!! Розмовляти спілкуватися,навіть ділитися секретами або спітнями !!!
Тому я думаю якщо б звірі могли говорити це було б дуже добре !!!
(шччит)
Твердий,твердий,твердий,головний,твердий.
Твір на тему "Як я допомагаю своїм батькам" можна скласти так:
Я люблю допомагати
своїми батьками. Трудитися разом - це завжди весело. Я маю свої хатні
обов'язки. Щосуботи разом з татком я ходжу до магазину по продукти. Я допомагаю йому нести сумки.
Після того, як ми приходимо з магазину, я починаю прибирати свою кімнату. Я розкладаю
речі по місцях, витираю пил, мию підлогу. Щонеділі ми з батьками разом
готуємо обід. Ця частина хатніх обов'язків - моя найулюбленіша. Мені
ніколи не важко допомогти батькам, і я з радістю виконую усю роботу по
дому.
