У вірші П. Тичини «Одчиняйте двері...» змальована алегорична картина настання нового часу, очікуваних змін у суспільстві («нареченої»). Але нічого так просто не відбувається: старе й хиже не хоче відступати, не поступається місцем. Замість «хоралів» — «горобина ніч» і «всі шляхи в крові» з «незриданними сльозами» і «тьмами». <span> Вірш П. Тинини «Пам'яті тридцяти» уславлює подвиг студентів та учнів, які прийняли бій під Крутами й полягли за незалежність своєї батьківщини. Це — цвіт української нації, щирі патріоти, які ділом довели свою відданість рідному краєві: Трагедія довгий час замовчувалася, й тільки вірш поета нагадав про цей подвиг, збудив совість і свідомість українців. </span> Сюжетна основа твору — проста. Поховання на Аскольдовій могилі українців-воїнів. Проте твір більше емоційний, ніж розповідний. Читач дізнається про те, що тридцять воїнів поховалиВ одній могилі, що вони були молоді й славні, що навкруги буяла чарівна природа… А їх немає не буде вже ніколи. Вони навіки залишили те, що найбільше любили — свою Україну. Ліричний герой — збірний образ. це тридцять мучеників. це — український цвіт! Їхня загибель — початок кривавої дороги. Скільки ще того цвіту загине? Що було далі, ми вже знаємо. Далі був геноцид… Така перспектива думки. Від 1918 року до кінця ХХ століття.У поезії «Пам’яті тридцяти» багато символів. Сонце, вітер, Дніпро — символи життя, можливого щастя, радощів, Кривава дорога — нещасливе майбутнє. Символічний і образ Каїна. Те, що загинули дуже юні, а навкруги буяє життя, ще більше загострює усвідомлення такого тяжкого лиха, такої втрати, неприродності смерті. Разом із юнаками загинули і їхні ненароджені діти, онуки, правнуки, яким так і не судилося побачити свою Україну.Рима — проста (співзвучні окремі звуки): Їх — молодих, цвіт — світ, рука — ріка, покарай — край, святих — їх. Рима увиразнює твір, його емоційність, посилює ритм, об’єднує рядки, надає мелодійності, оживляє вірш. Підсилює експресивність твору своєрідність художньої форми: твір не поділений на строфи, хоч римування другого й четвертого рядків дало б право на це. Крім того, така побудова твору допомагає автору досягти динаміки, цілісності поезії. Ритм вірша нагадує дихання вкрай схвильованої людини.<span>У кількох рядках поету вдалося зобразити історичний факт, у якому відбилась епоха. Вірш «Пам’яті тридцяти» є прекрасним витвором мистецтва. Поезія вивищує наші душі. І в цьому її духовно-естетична цінність.</span>
Написати твір про свою мрію можна так: Я обожнюю мріяти та
фантазувати. Я дуже часто уявляю, як я мандруватиму світом. Подорожі -
то моя найбільша мрія. Сподіваюсь, що колись мені вдасться побувати у
кожному куточку планети, спробувати національні страви, познайомитись із традиціями та особливостями народів. Перш
за все, я мрію побувати у Марокко, Норвегії, Китаї та Індії. Всі ці
країни дуже різні, але кожна має щось особливе. Я мрію не просто побути у
цих країнах кілька днів, а пожити там деякий час. Я знаю, що проживання
у чужій країні дарує незабутній досвід. Я щиро вірю, що моя мрія
здійсниться і я стану справжньою мандрівницею!
На світі є дуже багато вродливих людей. Такі красиві дівчата, мужні хлопці. Але хтозна, які вони всередині? Я вважаю, що людина повинна піклуватися не про свою зовнішню красу, а про свій внітрішній емоційний та духовний стан. Не раз бувало: он, сидить на скамійці дівчина чарівної краси. Підійдеш, а вона за характером найсправжнісінька грубіянка! Недарма кажуть, що зовнішність брехлива. Або, наприклад, йде, на вигляд, мужній та вродливий хлопець. А якщо познайомитися з ним ближче, виявиться, що він палить, п'є... Одже, лише внутрішня краса людини може врятувати світ!
З витівок клоуна сміялися всі, навіть цілком дорослі люди. Населення Запорізької Січі складалося, головним чином, з козаків. Директор назвав багато імен найкращих учнів, у тому числі, й мене. Доповідь стосувалася, зокрема, питання збереження навколишнього середовища.
Над тим, що таке життєвий успіх, ламали голову багато поколінь. Але до єдиного розуміння цього питання так і не прийшли. Адже скільки людей, стільки й думок. І всі вони різні. Це залежить від виховання, від рівня знань, навіть від особистих якостей людини. Для одних людей життєвий успіх полягає насамперед у матеріальному благополуччі. Для інших — зовсім в іншому. Їм далекі грошові проблеми. Вони захоплені своєю роботою й знаходять щиросердечний спокій у зовсім інших цінностях. І це теж свого роду «життєвий успіх». На мій погляд, він укладений у сукупності моральної задоволеності, щиросердечного спокою й матеріального благополуччя. Тільки при сукупності цих благ людина може почувати себе щасливим і тоді його голова звільняється від повсякденних турбот, йому не доводиться думати про «хліб насущному»
У нього з’являється бажання працювати, втілювати в життя цікаві ідеї. І це стосується не тільки кар’єри, але й особистого щастя. Людина, що має улюблену роботу й робить успіхи або має шанувальників свого таланта, без домівки не може бути повністю задоволений життям. Тільки сімейне благополуччя може зробити людини по-справжньому щасливим. І такі люди свій життєвий успіх зв’язують із теплотою, зарядом позитивної енергії, одержуваної в колі сім’ї.
Але життєвий успіх у той же час, як рулетка: бідному везе, іншому немає. А з іншого боку, людина сам творець свого щастя. У кожного повинне бути завзятість, терпіння, а головне — бажання домогтися чогось у житті. Може бути, з моєю точкою зору багато хто не погодяться, може бути, для них життєвий успіх — щось зовсім інше. Але на це можна відповісти одне: «Скільки людей, стільки й думок».