Леся Українка біографія хронологічна таблиця ДатаПодія
25 лютого 1871Лариса Петрівна Косач народилася 25 лютого 1871 року в містечку Новограді-Волинському. Батько письменниці, Петро Косач, був освіченою прогресивною людиною, членом Старої Громади, близьким товаришем Михайла Драгоманова. Мати, Ольга Косач, — відома в українській літературі письменниця під псевдонімом Олена Пчілка.
18 січня 1880Леся дуже застудилася, початок тяжкої хвороби. Вірш «Надія». 1882Косачі переїздять в село Колодяжне, що віднині стало їхнім постійним місцем проживання. Влітку 1883Лесі діагностували туберкульоз кісток, у жовтні цього ж року професор О. Рінек оперував ліву руку, видалив кістки, уражені туберкульозом. У грудні Леся повертається з Києва до Колодяжного, стан здоров’я поліпшується, з допомогою матері Леся вивчає французьку і німецьку мови. 1884«Конвалія», «Сафо», «Літо краснеє минуло». Саме цього року з’явився псевдонім «Леся Українка». 1890«Contra spem spero». Написала для молодшої сестри книжку «Стародавня історія східних народів” (яка у 1918 році була видана, як підручник для школи) 1893у Львові виходить перша збірка поезій Лесі Українки — «На крилах пісень» 1899Вийшла й друга збірка «Думи і мрії». Березня 1907Леся Українка переїжджає з Колодяжного до Києва. А в кінці березня разом з К. Квіткою здійснила поїздку до Криму, де зокрема побувала у Севастополі, Алупці та Ялті. 7 серпня 1907Леся Українка одружилася з Климентом Квіткою. Жили в Криму, де К. Квітка одержав посаду в суді. 1907Завершено драматичну поему «Айша та Мохаммед», «Кассандра», «На руїнах», «За горою блискавиці», продовжено роботу над творами «У пущі», «Руфін і Прісцілла» 1910-1913Останні роки життя Л. Косач-Квітки пройшли в подорожах на лікування до Єгипту й на Кавказ. Разом із чоловіком, Климентієм Квіткою, вона працювала над зібранням фольклору, інтенсивно опрацьовувала власні драми. На звістку про важкий стан Лариси Петрівни в Грузію приїхала її мати. То власне їй письменниця диктувала проекти своєї так і ненаписаної драми «На берегах Александрії». Символічне значення її творчості можна прочитати в молитві дітей до Геліоса над манускриптами. 1911«Лісова пісня» 1912Поема «Камінний господар» 1 серпня 1913Померла в Сурамі у віці 42 років. Похована на Байковому кладовищі в Києві.
Веселі, кмітливі, розумні, неслухняні, несерйозні, допитлеві, необережні, дотепні, не люблять навчатися, боягузи, добрі, сміливі, покірні, із почуттям гумору.
22 травня сто сорок вісім років тому тіло Шевченка здобуло вічний спокій на рідній землі. І відтоді ми згадуємо цей день, схиляючи смиренні голови у хвилині смутку та здіймаючи згодом очі до неба, промовляємо словами нашого Тараса...
Пізнавати Шевченка можна і треба протягом усього життя. У його творах закладена надзвичайно потужна енергія, від якої живиться Українство протягом останніх двох століть. Тому Шевченка треба читати, досліджувати, розуміти і любити...
Дещо парадоксальна ситуація: Шевченко скрізь і всюди, він поруч з нами завжди, але наскільки ж ми звикли не помічати його, змирилися з тим, що уявлення про Генія і Будівничого Нації нам дасть шкільна програма з вивчення "Кобзаря"... Шевченко – у нашій мові, основоположником якої був, він – на вишитих картинах поруч з образами майже у кожній сільській хатині, його ім'я назавжди увіковічено в нашому повсякденному житті: вулиці, бульвари, університети, пам'ятники, театри, премії, фестивалі...
На жаль, минають роки, а Шевченко так само для багатьох українців залишається нерозгаданим, непізнанним, а відтак – подекуди байдуже, а інколи й вороже ставлення до Кобзаря. Чи зможемо ми колись вповні зрозуміти його феномен?... Його слово стало грізною зброєю, а своїми творами Шевченко навіки закарбував у нашій генетичній пам'яті слово "Україна". Так, він поставив на сторожі нашого буття – і мертвих, і живих, і ненароджених, – величне материне Слово. Чому ж сьогодні забуваємо про це, дозволяємо паплюжити і нашу мову, і Кобзареве слово?...
Шевченко завжди актуальний, завжди цікавий і модерний, а його поезія – неповторна, самобутня і самодостатня!
Казка Говорюща риба вчить нас слухати інших. Якби жінка рибалки послухала цю рибу, вона б не стала обідом. Рибалка знайшов собі друга, бо вмів слухати інших.
И
Вподобати
<span>
Про війну українськими письменниками сказано і
написано дуже багато. І це зрозуміло: вся історія нашого народу
пов'язана з постійною загрозою іноземного вторгнення, з необхідністю
відстоювання своєї свободи і незалежності. З українських історичних дум і
пісень, поетичних і прозових творів про Велику Вітчизняну війну ми
дізнаємося про подвиги наших дідів і прадідів, завдяки їм краще
усвідомлюємо, які страждання приносить людству війна.
Серед творів українських митців про людину і народ на війні особливо
виділяються оповідання й кіноповісті Олександра Довженка (1894—1956).
Довженко народився в містечку Сосниці на Чернігівщині в багатодітній
родині. Джерелами його таланту стали неповторна краса придеснянської
природи, влучне народне слово і чудова пісня, багатство і своєрідність
духовного світу людей, що його оточували з дитинства. Після закінчення
Глухівського учительського інституту Довженко випробував себе в різних
професіях: він учителював, був дипломатом, художником-ілюстратором і,
нарешті, кінорежисером. Але саме як автор фільмів, сценарист і режисер
Довженко зміг проявити себе на повну силу творчого обдаровання. Він став
одним із найвизначніших кінорежисерів світу. Справжнім шедевром німого
кіно називають фільм Довженка "Земля". 1958 р. на всесвітній виставці в
Брюсселі 117 відомих кінознавців з 20 країн серед 12 найкращих фільмів
усіх часів і народів назвали "Землю" </span>