Те як хлопці рили метро у селі, тим самим замазавшись у багнюці. Те як вони вважали себе тереодорами розмахуючи червоною тряпкою перед коровою.
<span>Жан Батіст Мольєр
(1622-1673)
Слава
Мольєра безсмертна, адже навіть серед видатних драматургів світу не
багато таких, чиї п'єси ставили б упродовж майже чотирьох століть на
всіх сценах світу. Але не забуваймо, що слава Мольєра — це лише частка
тієї безсмертної слави, яку здобув французький театр XVII ст. в цілому.
</span><span>
Як драматургія Кальдерона представляє театр бароко, так творчість Мольєра, зокрема його комедійні жанри, — театр класицизму.
</span><span>
У французькій драматургії XVII ст. класицизм дістав найбільш
яскравий і потужний вияв; це не в останню чергу було зумовлено тим, що
саме театр, як мистецтво сценічне, мав найбільші можливості публічного
впливу на маси, формуючи належним чином суспільну думку. Провідне місце
серед жанрів французької драми посідала трагедія.
Рух за
створення «справжньої трагедії», тобто трагедії, в основу якої був би
покладений закон трьох єдностей — часу, місця та дії, охопив французький
театр починаючи з 30-х років XVII ст. «Батьком французької трагедії» по
праву вважається П'єр Корнель (1606—1684). Його знаменита трагедія
«Сід» (1637), написана на сюжет середньовічного іспанського епосу, стала
подією загальнонаціонального значення і своєрідним еталоном художньої
довершеності, породивши вислів: «прекрасно, як "Сід"». Класицистична
концепція трагедії в її найбільш послідовній формі була також втілена в
трагедіях Корнеля «Горацій» (1640), «Цінна, або Милосердя Августа»
(1640), «Полієвкт» (1642), «Смерть Помпея» (1643), сюжети яких автор
запозичив з давньоримської історії.
</span><span>
Корнель започаткував французьку класицистичну трагедію, а Жан
Расін (1639—1699) відіграв вирішальну роль у її становленні та
подальшому розвитку.
</span><span>
На сюжети античної історії Расін написав трагедії «Андромаха»
(1667), «Береніка» (1670), «Мітрідат» (1673). Вершиною його творчого
спадку вважається трагедія «Федра» (1677), яка інтерпретувала мотиви
давньогрецької міфології.
</span>Всесвітньо відомий французький комедіограф Жан Батіст Мольєр,
справжнє прізвище якого — Поклен, народився 15 січня 1622 р. в Парижі.
Він походив з родини ремісників, яка вже кілька століть належала до цеху
шпалерників.
<span>
</span>
1. Царь Салтан, его сын Гвидон, царевна-лебедь, царица, ткачиха, повариха,сватья баба Бабариха, купцы
2 Царь Дадон, золотой петушок, шамаханская царица.
3) Старик, старуха, золотая рыбка.
4. Поп, Балда, чертенок, попадья.
5. Царевна, 7 братьев-богатырей, злая царица, говорящее зеркальце, королевич Елисей,
Солнце, Месяц, Ветер.
6. Руслан, Людмила, Черномор, говорящая голова, старец, Наина, Фарлаф и Ратмир.
Остап убивает куренного (главного ляха) – ведет товарищей к победе – но поспевают свежие силы к ляхам – валят Остапа на землю, и забирают в плен. Тарас Бульба ранен, товарищи вывозят его с поле боя. Проходит время, Тарас Бульба горюет по Остапу, пробирается в Варшаву, чтобы повидаться с Остапом, Батька попадает на казнь Остапа. Перед казнью Остап дает наказ товарищам, чтобы терпели боль и никто не проронил ни слова, чтобы не показать свою слабость ляхам, казаком жил, казаком и умереть надо.
Пугачев так же как и Гринев держит свое слово , например Пугачев сказал что добром отплатит за заичий тулуп , вот он и отплатил , не убил Гринева , а даже далее помог ему спасти Машу Миронову .