Авторський– автор(корінь), ськ(суфікс),ий (закінчення).
Віе відноситься і до чоловічого і до жіночього.Тому він середнього роду
Вір-роздум. Найважче - це творення себе
<span>Людина народжується чистою, як білий аркуш паперу. На ньому згодом життя напише багато чудового і огидного. Але все одно ми повинні заповнювати простір на папері нашої душі, не зважаючи навіть на значні помилки. </span>
<span>Чи вдивлялись ви коли-небудь у рукописи видатних людей, справжніх майстрів? Коли так, ви обов'язково помітите безліч виправлень на шляху до створення шедевру. Так і в житті. Треба докласти неймовірних зусиль, щоб записи твоєї душі були варті поваги. З дитинства батьки, бабусі, дідусі, розповідаючи нам казки або оповідання з життя, навчають бути добрими і лагідними. Стаючи дорослими, ми мусимо вирішувати для себе, як вчинити і як розпізнати добро і зло. За цими орієнтирами можна творити себе. Кожна людина повинна триматися в певних межах, і не має значення, в яких саме. Головне те, щоб вони існували і щоб усе життя зазнавало їхнього впливу. Ми повинні аналізувати себе і робити висновки. Повинні змінювати те, що не узгоджується з особисто нашими принципами. </span>
<span>Відомий російський письменник М. Булгаков писав, що "рукописи не горят", але горять душі та, як відомо, із попелу неможливо нічого відтворити. Тому треба пам'ятати, що найголовніше в житті - зберегти свою цільність. Ані кар'єра, ані робота, ані добре ставлення людей не повинні підпорядковувати людину собі. Людина має бути живою внутрішньо, має не загубити себе в будь-яких життєвих обставинах - ось у чому полягає визначальний життєвий принцип кожного. </span>
Речення з відокремленими членами реч.
(Михайло Коцюбинський «Дорогою ціною»)
<span><span>
1.
</span>Українське поспільство, |<em>поборене у класовій боротьбі</em>|, |<em>з ярмом
панщизняної неволі на шиї</em>|, тягло свою долю з глухим ремством.(відокремлені означення: перше узгоджене, виражене дієприкметниковим
зворотом, друге (неузгоджене) – іменником із залежними словами)</span>
<span><span>2.
</span>Він йшов у ярмі, |<em>скорившись силі</em>|, хоч часом
із гніву очі йому наливались кров'ю, і тоді він хвицав ногами і наставляв
роги...
(відокремлена обставина способу дії, виражене дієприслівниковим зворотом)</span>
<span><span>
3.
</span>Старше покоління, |<em>свідок іншого життя</em>|,
показувало ще на долонях мозолі від шаблі, |<em>піднятої в оборону народних і
людських прав</em>|.
(відокремлена прикладка та відокремлене узгоджене означення,
виражене дієприкметниковим зворотом)</span>
<span><span>
4.
</span><span>Пісня волі, |<em>споетизованої</em>, /може/, <em>в дні
лихоліття</em>|, чаруючим акордом лунала в серцях молоді, поривала її туди, де ще не
чуть кайданів, |<em>скованих на людей людьми</em>|.
(відокремлені узгоджені означення, виражені
дієприкметниковим зворотом)</span></span>
<span><span>
5.
</span>На широкі бессарабські степи, |<em>вільні</em>|, |<em>без
пана й панщини</em>|, рвалась гаряча уява й тягла за собою сотки й тисячі...
(відокремлені
означення: перше узгоджене, виражене одиночним прикметником, друге неузгоджене –
іменниками з прийменником)</span>
<span><span>
6.
</span><span>На вільних землях зорганізовані були на втікачів лови, |<em>справжні
облави</em>|, |<em>як на вовка або ведмедя</em>|. </span></span>
(відокремлена прикладка і порівняльний зворот)
<span> </span>
