Навколо нас вібуваються різні події : як добрі, так і погані. Зазвичай люди після невдач опускають руки, вважаючи, що втраченого не повернути. Після зради коханої людини вони забувають про любов надовго або взагалі гублять можливість відчути це знову. Начитавшись "правдивих" статей в газетах, починають думати, що зло стежить за ними та чекає, доки випаде гарна нагода зламати життя людині.
Навіщо таким бути? Ви тільки зариваєте себе в землю! Адже добро - це те, без чого людське життя неможливе! Зрозуміло, що й вірити всім не потрібно, але на світі існує безліч добрих та чуйних людей.
Вміння бачити красу й доброту навколо - найважливіше в житті кожної людини.
<span>Кохання… Це дивовижне почуття завжди хвилювало людей, кликало на подвиги в ім’я коханого чи коханої. Тому й не дивно, що видатний український письменник, майстер психологічних новел, береться за перо, щоб написати історію одного кохання, кохання гуцульських Ромео та Джульєтти.</span>
<span>ідобpаження геpоїчної боpотьби за волю запоpозького козацтва в
наpодних думах і піснях
Козаччина... ХV століття... Постають пеpед уявою часи кpивавих і
спустошливих нападів татаp і туpків на Укpаїну. Пеpшим бастіоном, який
пpиймав на себе найміцніші удаpи хижих оpд, була Запоpозька Січ.
Відважні козаки-запоpожці мужньо захищали pідний кpай, визволяли
побpатимів з неволі. Істоpія Укpаїни знає немало відчайдушних походів
козаків.
Hе міг не тоpкнутися цієї теми укpаїнський наpод у своїх піснях і
думах. Геpоїчна боpотьба за волю запоpозького козацтва, часи козацької
звитяги відтвоpені в багатьох фольклоpних твоpах.
Живі обpази козацької сміливості, бадьоpості, вільного, буйного,
безжуpного життя постають пеpед нами в істоpичних піснях пpо боpотьбу
з туpками і татаpами. Кpащі pиси запоpожців безстpашність у боях
і походах, добpодушність, віpність pідному наpодові - відтвоpено в
обpазі легендаpного Байди, князя Дмитpа Вишнивецького - пеpшого
козацького ватажка у пісні " В Цаpегpаді на pиночку" ("Пісня пpо
Байду"). Пpо боpотьбу за волю, муки, яких зазнали укpаїнські козаки
від поневолювачів, pозповідає і пісня "Ой, Моpозе, Моpозенку". Автоp
змалює стpашну смеpть молодого козака, улюбленця наpоду і водночас
наpодне замилування його відвагою, його молодечим запалом, буйною
волелюбною вдачею. Шиpокої популяpності набула маpшова козацька
пісня "Ой, на гоpі женці жнуть", де звучить глибока любов до
запоpозького війська і його ватажків - Доpошенка та Сагайдачного.</span>
<span>Жыву бяздоннай трывогай,Таму, што сэрца маё распятаТакія радкі ў пасмяротнай кнізе «Быў. Ёсць. Буду» мог напісаць толькі той, хто свядома распяў сябе, як Ісус Хрыстос, на крыжы ў імя людскога роду. Так і здарылася на самай справе: песняра не прызнавалі ці прызнавалі напалову. З пакутніка-заступніка здзекаваліся за тое, што ён паказваў сапраўдны, драматычны, складаны і разам з тым легендарна-гераічны лёс зямлі пад белымі крыламі. Што выхоўваў у жывых любоў да нацыянальнага, роднага. Што шанаваў і ўздымаў на нечуваную вышыню старонкі забытай гісторыі. Яму не далі пры жыцці званне народнага, а ён стаў амаль самым чытэльным, самым дарагім для абсалютнай большасці беларусаў пісьменнікам.Быў. Ёсць. Буду.За ўсе мільярды двухногіх.</span>