Серце. Воно є в кожної людини, бо без нього життя не можливе. А чи кожне серце наповнене скарбами?
У моєму житті є така людина душа якої зповнена любові, щирості, доброти, співчуття, ласки, турботи... А це і є скарби! Адже не завжди, в буденності, ми зустрічаємося з цими дорогоцінними почуттями.
Для одних - це просто слова, для інших - спосіб показати себе кращим, а для моєї матусі - це життя! Без цих дорогоціних дарів людина втрачає здатність любити і бути любимою. Я вдячна Богу за те, що моя мама не тільки береже в своєму серці ці скарби, але наповнює ними усіх хто її оточує.
<span>Між частинами складносурядного речення треба поставити тире в рядку (розділові знаки пропущено): В)Минулася буря - і сонце засяяло.</span>
Без мови немає народу
Ми живемо в той час, коли Україна нарешті спромоглася позбутися ненависного ярма неволі, з рабської країни перетворилася на вільну, незалежну. І на підтвердження цього по усіх усюдах задзвенів її голос — українська мова. Не. та мова, якою розмовляли обмежені невігласи, хизуючись своїм псевдо-знанням, а чиста, щира — справжня. Саме нею розповідав усьому світові про знущання над матінкою Україною Тарас Шевченко. Ще й досі бринять у моєму серці його слова:
Ну, що б, здавалося, слова...
Слова та голос — більш нічого.
А серце б’ється, ожива, Як їх почує!..
Від цих слів стало б легше на душі, мені здається, й Іванові Франку, і Лесі Українці, і Михайлу Коцюбинському, і ще багатьом і багатьом поетам та письменникам, які усією душею любили свою мову, вірили, що з часом вона заволодіє розумом своїх дітей, і вони ніколи не зможуть її зректися. Тому вони і писали тільки українською мовою, щоб їхні творіння служили вірою і правдою саме українцям. Вони були справжніми патріотами своєї землі, знали, що колись вона стане вільною, і тоді по усіх її кутках буде чутно щиру, співочу українську мову.
Дійсно, без мови народ — ніщо. Як важко відчувати себе чужим у рідній стороні, тому що забув свою мову. Тоді тебе ніхто не привітає, не назве своїм товаришем, не благословить. А це схоже на смерть, повільну смерть серед близьких тобі людей. Тільки та людина, яка вчить, любить рідну мову, має право називатися Людиною, має право бути серед тих, кого любить, адже вони цінують українську мову і намагаються передати у спадок своїм нащадкам велику, непохитну любов до рідного слова.
Якщо ж забути про рідну мову, то ніхто не дізнається про історію українського народу, бо тільки словами рідної мови можна передати те, що відбувалося багато століть тому. Той народ піде в небуття, втратить свій "голос" —мову. Недарма стверджував Володимир Сосюра:
О мово рідна! їй гаряче
віддав я серце недарма.
Без мови рідної, юначе,
й народу нашого нема.
На сторожі, анічичирк,до ладу ,чимраз,нагора,нарозхват,по правді,один в один,коли-не-коли,на гамуз,безугаву,доостанку,навесну,нальоту,зо-зла
Хом'ячок-[х о м я ч о к],