НЕ ХЛ1БОМ ЭДИНИМ ЖИВЕ ЛЮДИНА. ВОНА ПОВИНА РОЗВИВАТИСЬ ТАКОЖ ДУХОВНО.ТОБТО: ЧИТАТИ КНИЖКИ, ХОДИТИ НА ВИСТАВКИ Р1ЗНОМАН1ТН1.
А ЩЕ ЛЮДИНА ПОВИННА БУТИ КУЛЬТУРНОЮ. ВМ1ТИ ДОБРЕ ЛАГОДИТИ З НАВКОЛИШН1МИ. тАКОЖ ЛЮДИНА ПОВИНА ЗОВН1 БУТИ ПРИВАБЛИВОЮ- ДОГЛЯДАТИ ЗА ВОЛОССЯМ. ЗА Ф1ГУРОЮ. ТРЕБА ЗАЙМАТИСЯ СПОРТОМ. ЩОБ БУТИ ЗДОРОВИМ.
Для кожної дитини її батьки найкращі. Так і для мене. І цей твір хочу присвятити моїй матусі.Це дуже вродлива і чуйна, добра й енергійна, люб’язна і весела, молода й життєрадісна людина. Не уявляю собі життя без неї. Бо вона виростила мене і навчила всьому, що я вмію.
Мою маму звуть Ірина. Коли дивлюся на неї, то її очі, брови, волосся нагадують про дідуся й бабусю. У неї дуже виразні зелені 0чі, як поля та гаї навесні, біля яких вона зростала. Волосся її чорне, кольором своїм нагадує зоране поле. Такі ж і брови, що тоненькими смужечками розташовані над очима.Моя матуся струнка та висока, завжди гарно, зі смаком одягнена.<span>У неї немає ворогів, бо вона завжди посміхається, не засмучує інших своїми проблемами. Навіть, коли сердиться, її очі світяться любов’ю. Тепло та ласка матері будуть мене зігрівати все життя.</span>
Текст складено в художньому стилі.
Смачна винагорода
Хоча моя бабуся живе в місті, вона полюбляє працювати на землі. У неї є дача, і часто на вихідні ми туди їздимо. Мені подобаються ці поїздки, бо там є ліс і гарна річка. Звичайно, ми допомагаємо бабусі поратися в городі, але з більшим задоволенням біжимо купатися. Та бабуся нам завжди каже, що хто літом працює, взимку не голодує. І це правда. Попри те, що основні продукти ми купуємо в супермаркеті, усе ж бабусин томат і солоні огірочки набагато смачніші. Та й не купиш ніде такої смачної полуниці й таких соковитих персиків, як з бабусиної дачі. Тому, хоч ми й любимо купатися і бігати в лісі, усе ж старанно працюємо на дачі, бо знаємо - поживні овочі, ягоди й фрукти винагородять вас своєю смакотою.
Мама – найдорожча людина на світі. Мама завжди допоможе, підтримає, берегтиме від лиха. Під цим словом ми розуміємо все найкраще, найтепліше. Тепло, турбота, піклування, довіра, дружба... Мабуть сладно бути ненькою. Стільки роботи на її плечах! Але не зважаючи на це, вона завжди знайде час для дитини, бо маля для неї – все. Матусю, дякую тобі! Я намагатимусь бути такою (таким) як ти. Ти для мене – найдорожча.
Людина народжується не для того, щоб щезнути безвісно
Для чого народжуються люди? Зрозуміло ж, що не для того, щоб щезнути безвісно. Мені здається, що в кожної людини є певна місія в житті, яку вона може виконати, а може проігнорувати.
На світі є багато професій , за допомогою яких- можна допомагати іншим. Наприклад лікар-хірург- рятує хворих від смерті. Звісно приємно бачити біля хірургічного відділення родину, яка чекає свого батька(сестру, мати, брата, дядька тощо) з квітами, певно знаючи, що все буде добре. Але ж якщо ти дуже старався зробити все можливе, щоб врятувати пацієнта від неминучого, але операція пройшла невдало і сім*я цієї людини проклинає тебе - жити після такого не хочеться. Або наприклад- вчитель. Оберемки квітів під час здавання екзаменів, теж добре, але безсонні ночі в перевірянні купи зошитів- дуже не просто.
До чого я це все вела? Висновок тут простий.Не можна здаватись, а потрібно знайти свою мету, таким чином- гідно провести своє життя, не зважаючи ні на які проблеми! Адже лікар- не припиняє лікувати, а вчитель- не припиняє вчити.
