Ми часто згадуємо в розмові слово «природа». І у кожної людини це слово викликає тільки приємні асоціації та спогади: луки з польовими квітами, білокорі берізки, чисті струмочки й озера, ліси з передзвоном пташиних голосів.Дійсно, спілкуючись з живою природою, людина відпочиває душею. Міські жителі, відвідуючи музеї та виставки картин, милуються насамперед пейзажами відомих митців — великих майстрів пензлю.
Сама природа вчить нас цінувати красу й мистецтво, а головне — берегти їх. Але не завжди ми можемо захистити прекрасне. Найчастіше з нашої вини — вільної або мимовільної — гинуть ліси, річки, тварини, птахи, забруднюється повітря. І це далеко не повний перелік руйнівного впливу людини на рідну природу. Гублячи природу, людина не усвідомлює, що гине сама. Адже її здоров’я і добра доля залежать від навколишнього середовища.Тому кожен з нас зобов’язаний завжди пам’ятати про це, повинен вміти бути вдячним. Тож, будемо берегти природу — кожен в міру своїх сил і можливостей. Ми маємо піклуватися про майбутнє нового покоління. Хотілося б, щоб і воно могло побачити й оцінити цю незрівнянну красу матінки-природи.
У світі є багато цікавих книжок.(розповідей,неокличне)
Як знайти серед них найцікавішу?(питальне,неокличне)
Запитай про улюблені книжки у своїх батьків.(спонукальне,неокличне)
Порадься з бібліотекарем.(спонукальне,неокличне)
Дізнайся у друзів про їхні літературні уподобання.(спонукальне,неокличне)
А найголовніше,друже,читай сам.(спонукальне,неокличне)
Тоді,ти,обов’язково знайдеш найцікавішу книгу.(спонукальне,неокличне)
<span>Добра усмішка або щирий сміх </span>
Жив у лісі їжачок сіренький. і одного осіннього дня він вирішив наколоти на голки сухе листя і вимостити з нього гніздечко. збираючи листя їжачок знайшов яблуко, яке захотів взяти з собою. пізніще їжічку захотілося принести собі грушок, щоб спокійно зимувати!