Стаття в газету на морально-етичну тему. Усі різні — усі рівні Який загадковий світ у своїй грандіозній картині — поєднання людських всесвітів. Кожен із нас відрізняється один від одного зовнішністю, темпераментом, кольором шкіри, здібностями і найголовніше — своїм внутрішнім світом. Я такий же, як і всі, і я ні на кого не схожий. Я один-єдиний такий. Мій внутрішній світ неповторний, яким би він не був. Так само є неповторним світ тих, хто поруч зі мною. Людина має не тільки біологічну суть, а ще й соціальну (політична тварина — так образно висловився Арістотель). Ми не можемо жити поза суспільством, не створюючи держави. Ми постійно потребуємо спілкування, ми не можемо бути самотніми. А той, хто не живе в суспільстві, той або надлюдина, або морально недорозвинена істота (Арістотель). Ми пов'язані один з одним тисячами невидимих ниток, здавалося б, очевидні речі слід належним чином сприймати, та наступає якийсь момент і комусь захочеться обірвати ці нитки. Так починаються війни. Проблема «усі різні — усі рівні» стара як світ. Стільки зусиль було докладено до вирішення проблеми щодо поєднання рівності й індивідуальної свободи. Згадаймо Біблію: ми створені за образом і подобою Божою, отже, ми — рівні. Ми маємо вуха, але не чуємо. Тільки в XX столітті ми пережили дві світові війни. Експеримент з СРСР теж не вдався, не вдалося тоді створити суспільство Рівності й Братерства. Яке вже там братерство, коли Росія стала «первой среді равних» (Й.Сталін). На мою думку, західні демократії правильно вирішили створювати в себе громадянське суспільство, яке дає кожному простір для самовираження, самореалізації поза державою, яка схильна нехтувати особистістю. Людина приречена на свободу, постійно знаходячись у ситуації вибору. Створюючи себе, ми створюємо світ. Обираючи себе, ми обираємо все людство. Усе надзвичайно просто і надзвичайно складно: «Царство небесне» в нас самих. Людина створена для добра, добро запрограмоване в ній, інакше людство вже давно б загинуло. Дійсність буде такою, якою зроблять її зусилля мільйонів людей. Треба зовсім небагато духовної роботи над собою, щоб стати терпимим і сприймати кожного таким, яким він є. Ми громадяни одного світу. Ми рівні. Світ у наших руках. Всесвіт один і той же для всіх. Мудрі слова були колись сказані Сенекою: «Я пишаюся не тим, що я громадянин Риму, а тим, що я громадянин світу». Ми є унікальними й неповторними. Ми — часточка загального. Ми — рівні. <span>Про це слід думати, говорити, писати. Саме з таким підходом, залишаючись різними й рівними, ми зможемо захистити це крихітне життя у Всесвіті — Землю.</span>
Коза (лат. Capra aegagrus hircus) — домашнее животное из рода горные козлы, семейства полорогих. Наиболее распространенное продуктивное домашнее животное, разводимое по всему миру, кроме приполярных областей; относится к жвачным млекопитающее семейства полорогих (Bovidae) отряда парнокопытных (Artiodactyla). В узком смысле коза — это самка данного вида, тогда как самцов (а также род Capra в целом и все его дикие таксоны) называют козлами.
У большинства самцов и самок есть борода, а тело покрыто прямой шерстью. Ее длина и качество зависят от породы. Например, у ангорских коз шерсть длинная и шелковистая, а у кашмирских славится толстым пуховым подшерстком. Масть варьирует от чисто-белой до темно-бурой, черной и пестрой. Рога при основании сжатые с боков, загнуты назад и усажены спереди поперечными валиками.
Считается, что коза впервые одомашнена на Ближнем Востоке по крайней мере 9000 лет назад, т.е. стала одним из первых прирученных человеком животных. Ее предок – дикий бородатый безоаровый козел (C. aegagrus), встречающийся от греческих островов в Эгейском море через Турцию, Ирак и Иран до Пакистана. Впрочем, одичавшие козы сейчас достигают значительной численности и в других регионах, включая Британские острова, континентальные штаты США, Мексику, Венесуэлу, Чили, Аргентину, Австралию, Новую Зеландию и множество океанических островов, в том числе Гавайи и Фиджи.
Прежде чем заняться козоводством, следует определиться, какого типа продуктивности вам нужны козы. Большинство любителей разводят молочных коз. Покупать лучше молодую козочку. Чтобы не попасть в неприятную ситуацию, понюхайте место между рогами у козы-мамы. Если запах вам будет неприятен – откажитесь от сделки, иначе молоко от вашей будущей козы может оказаться вам не по вкусу. Под пастбища для козы может быть выделено 5-10 соток. Наивысшие удои от коз получают после 2-3 окотов. С 6-7-летнего возраста удои начинают снижаться.
Проблема впровадження другої державної мови в Україні з кожним днем тривожить все з більшою силою. Чи захоче кожен громадянин говорити російською мовою, чи ми патріоти України, патріоти нашої незалежної, суверенної держави будемо терпіти, я б навіть сказала це приниженя української нації. Чому б це і Російській Федерації не зробити українську мову своєю другою державною, чому ми українці повинні підкорятися цій безглуздій і не потрібній справі? Я давно думала над цим питаннням і дійшла висновку, що ніяка інша мова не зможе замінити мені моєї рідної, солов'іної, незалежної, так так саме незалежної мови, яка нікому не повинна нічого доказувати. Отже, я категорично проти впровадження російської мови, як другої державної в Україні. Ми українці і повинні говорити, шанувати, плекати, гордитися своєю материнською мовою, бо саме з допомоги неї ми можемо вилікувати, зробити радісно на душі, освідчитись. Тому, не забуваймо, хто ми, де народились, і саме якою мовою повинні розмовляти.
Якось літом я вийшов на вулицю давно не було дождю тому я очікував хмар але ні ні одної минуло багато часи а хмар нема минуло 3 місяці наше село звнесли в книгу рекордів а хмарочок нема тому я вирішів піти на зузтріч долі тому в ночі я хотів втікти з квартири та написав батькам листа ,, Я скоро повернуся я за хмаркою піду''
Объяснение:
Дальше ви сами в тесте нету точек и ком пишу на скорою руку