На жанровій картині М. Дерегус відобразив один із можливих епізодів життя юного Тараса Шевченка.
<span>Дія відбувається під селянською хатою, що стоїть на горбочку край села. У центрі — старий кобзар із малим поводирем, а навколо стоять селяни і зачаровано слухають невеселу оповідь. Тут і молода господиня зі своїм сімейством, і косарі, що повертаються додому після цілоденної праці, і старенька бабуся, і Тарас. Він стоїть найближче до кобзаря, ловить кожен рух, вслухається в кожне слово. Пісня проймає його до глибини душі. Про це говорить зосереджений погляд, недитяча задума. </span>
<span>Засмучені обличчя селян засмаглі від вітру і сонця. Тяжке життя, непосильна праця наклали свій відбиток. На картині переважають синій, бузковий, голубувато-сірий кольори. Вони передають настання вечірньої прохолоди. Барви нечіткі, бо на землю вже спускається ніч. </span>
<span>Скоро згасне день, кобзар понесе свої пісні далі, але селяни ще довго пам'ятатимуть його сповідь про життя в неволі, про ту іскорку надії, яку вселив співець у їхні душі.</span>
Те що треба підкресли:
Мчали вітри
Співало кожне стебло землі
Берізка перегнула свого тонкого хребта та надулася, мов ящірка
Вітри схиляли, перебігаючи полями
Сонце у тьмі було дивне
Я не впевнена, але гадаю, що хоч щось написала правильно:)
Узлісся від ліс - префіксально-суфіксальний
замріяний від замріятися - суфіксальний
Кожного дня у мене є вільний час. І завжди я проводжу його порізному.
Іноді я катаюся з друзями на велосипедах, роликах або лижах чи ковзанах.Коли не читаю книжку, то дивлюся телевізор .Але зазвичай я проводжу вільний час у колі сім'ї чи друзів. У ті хвилини я відчуваю полегшення і всі погані думки тікають геть.