Козаки за внутрішніми якостями та за зовнішніми ознаками були повним відображенням свого народу, свого часу, вони відповідали всім ознакам справжніх патріотів своє Батьківщини.<span>З постриженою головою на якій був тільки чуб (оселедець), з довгими вусами на верхній губі, вічно тримаючи люльку в зубах, погляд завжди був похмурим, зустрічаючи сторонніх спочатку непривітно, неохоче відповідаючи на питання, згодом лагіднішав, веселішав. </span>
<span>Постать козаків завжди надихала мужністю, неповторним гумором, молодецтвом. Завжди був здоровим, вільним від хвороб, умираючи в більшості на війні, віддавав шану свої рідній землі. </span>
Сьогодні наш народ є слабким, недовговічним, порожнім: як до дев’яноста років хтось доживе, то вже стежки під собою не бачить, а в данину у сто років тільки в силу вбирався, тому козаки жили довго і весело.
<span>Що стосується внутрішніх якостей козаків, то помітна суміш вад і чеснот, вважаючи головним заняттям і ремеслом свого життя війну, захист свої неньки України : часто підступні, хитрі, жорстокі, дикі щодо своїх ворогів. </span>
Козаки були справжніми братами один одному, друзями, вірними товаришами, надійними соратниками.
Характеристика козака. Добродушність, щедрість, безкорисливість, щира дружба, висока любов до свободи – були характерними рисами наших козаків, вони краще воліли люту смерть, ніж ганебне рабство. <span>Щодо сторонніх осіб козаки були гостинними і привітними. " </span>У Запоріжжі любий бажаючий міг прийти у курінь, жити чи пити без ніяких допитів або вдячності за гостинність.<span> "</span>
Війна у житті козаків була головною справою, тому на війні відзначалися розумом, хитрістю, умінням раптово і несподівано напасти на ворога, вражаючи великою відвагою, терпінням і здатністю дивитися в очі смерті. У боях вмирали як справжні лицарі, не дорожили своїм життям «Уміючи шарпати, уміли і померти не скиглячи<span>».</span>
Українська пісня- мелодійна й красива . Наша пісня звучить як диво . Рідна вона нам як материнська колискова . Весь світ захоплюеться українською піснею .
<span>Злі, мов шакали </span><span>Немов води в рот набрав </span><span>Наче бички в томаті </span>Як (наче, ніби, мов, неначе) корова язиком злизала Як (мов, ніби, наче, неначе) провалитися (піти, пропасти) крізь (під) землю Як (мов, наче, неначе) у воду впасти (пірнути, канути) Мов камінь у воду Мов у ополонку пірнув
Кожен має свою співочу пір'їнку, тобто талант. Людей без талантів, на мою думку, немає. Можливо, є такі люди, які просто його ще не знайшли. Але, якщо добре пошукати, то співоча пір'їнка стовідсотково знайдеться! Моя співоча пір'їнка - це танці. З раннього дитинства я відвідую секцію народних танців. І це те, що я по-справжньому люблю. Я обожнюю, коли люди дивляться, як я танцюю. Тому до кожного концерту ми намагаємось підготувати гарний номер. Безумовно, ми важко працюємо. Я маю щоденні тренування після школи близько двох годин. Проте, я можу впевнено сказати, що танці є моїм талантом. Не соромтесь показувати свою співочу пір'їнку, ділитися нею з людьми. Можливо, саме так ви допоможете кожному знайди своє дарування.
