Чев’як [ч е р в й а к]- 6б., 7зв., 2скл.
(наголос на виділений [а])
чер - в’як
ч - [ч] - приголосний, твердий, глухий.
е - [е] - голосний,ненаголошений
р - [р] - приголосний, твердий, дзвінкий.
в - [в] - приголосний, твердий, дзвінкий.
я - [й] - приголосний, м’який, дзвінкий.
- [а] - голосний, наголошений
к - [к] - приголосний, твердий, глухий.
в’юнець [в й у н е ц’]- 6б., 7зв., 2скл.
(наголос на виділений [е])
в’ю - нець
в - [в] - приголосний, твердий, дзвінкий.
ю - [й] - приголосний, м’який, дзвінкий.
- [у] - голосний, ненаголошений
н - [н] - приголосний, твердий, дзвінкий.
е - [е] - голосний,наголошений
ц - [ц’] - приголосний, м’який, глухий.
ь - пом’якшує попередній звук
незнаю чи підійде)
Мій улюблений міфічний герой-Геракл. Усі запитують : "Чому?". Ви, мабуть, теж поставите мені це питання. Що ж ,спробую вам пояснити.
Геракл справжній герой,насамперед він син самого верховного бога Зевса.Але через те ,що підступна Гера затримала народження Геракла,Зевсу довелося визнати Еврісфея своїм нащадком. А офіційно Геракл став героєм,коли зробив свої 12 легендарних подвигів.
О,які різні були ці подвиги! Найбільше мені сподобався подвиг про очищення Авгієвих стаєнь(у цій ситуації він продемонстрував не тільки фізичну с
илу ,а й розум).
Із усіх подвигів ,я роблю висновок,що роблячи краще собі ,Гера уславила Геркулеса!
В наш час Геркулес є ідеалом мужності, сили духу і розуму.
1. В залі стало тихо як тільки деригент підняв свої руки
2. Від учорашнього ранку я не бачив свого друга
Прекрасне і потворне – два боки однієї медалі. Одне без іншого не існує, одне живиться від іншого. Навіть у повсякденному житті. Те, що викликає в людини захоплення і почуття насолоди, може вважатися прекрасним, а те, що викликає відразу і жах, – потворним. Добре розумілися на прекрасному і потворному давні греки. Попереднє визначення цих двох понять належить саме давньогрецьким мудрецям.Якщо пильно придивитися до життя навколо нас, то прекрасне і потворне самі себе викриють. Наприклад, вирази людських облич. Хижий і злий вираз на обличчі людини, звичайно, є потворним: не такою має бути людина. А ось світлочола людина з ясними очима, яка нагадує портрети епохи Відродження, може вважатися прекрасною. Тобто бути прекрасною для людини означає повністю відповідати своїй внутрішній суті. Коли ж між задумом Творця й поведінкою людини помітна разюча різниця, то це прояв потворного.Спробуємо відшукати не спотворений людиною ландшафт й уважно роздивимося його. Що б це не було – гай, степ чи ріка – кожен природний ландшафт прекрасний. Навіть стара напівмертва гілка або якийсь напівзруйнований камінь є втіленням одвічної гармонії і плину часу. Не можна сказати, що берег дикої річки некрасивий, тому що по ньому хвилі розкидали залишки водоростей. Адже саме так виглядала природа за мільйони років до появи людини, коли ні про прекрасне, ні про потворне ніхто ще й не чував.Те, що позбавлене душі, може бути досконалим чи довершеним, але ніколи – прекрасним. Для того, щоб витвір мистецтва, архітектурне диво чи просто посмішка засяяли всіма промінцями своєї суті, треба вкладати в них душу Адже людина за своєю природою – митець, і в її силах змінювати все навколо себе. Чудово було б, коли б ці зміни завжди виявлялися змінами на краще. Тоді б у світі було якнайбільше прекрасних речей, думок, почуттів і якнайменше потворної жорстокості в усіх її проявах.<span> </span>