Кот в сапогах был очень хитрый, добрый и веселый. Он очень любил своего хозяина и хотел ему помочь. Кот помог хозяину жениться на прекрасной принцессе. Кот схитрил и выдал все луга и поля за собственность хозяина. Он толкнул хозяина в воду. Потом сказа королю, что разбойники похитили одежду хозяина. Так бедный человек превратился в маркиза Карабаса. А в замке людоеда кот обманом победил. Он попросил людоеда превратиться в мышь и съел его! Вот какой хитрый и умный был кот в сапогах
Не одежда красит человека а его добрые дела
Цей роман написаний у віршованій формі і є центральним у творчості Пушкіна. Поет писав його протягом восьми років і відбив у творі побут і звичаї російського суспільства напередодні декабристського повстання. Головний герой, чиє ім'я отримав і сам роман-Євген Онєгін. Це молодий столичний франт, який звик отримувати від життя все, не докладаючи при цьому ніяких зусиль. Він потрапляє в село і намагається себе розважити. Беручи участь у прийомах, він говорить розумні промови, але насправді знання Євгена поверхневі. Онєгін зовсім не дурний, він наділений інтелектом, здатністю критично мислити, йому також не чужа певна частка романтизму. Але головна його риса, на мій погляд – це егоїзм. Він стурбований лише власними переживаннями і нічиї біди його більше не хвилюють. Про це яскраво свідчить дуель Онєгіна з Ленським. Адже вони спілкувалися і були якщо не друзями, то приятелями. Євгену нічого не варто було звести сварку з молодим поетом на «ні», адже він сам був у ній винен, заграючи з коханою Ленського. Але він не став цього робити і вбив поета на дуелі. Так само він чинить і з закоханою в нього Тетяною. Провінційна дівчина за наївністю відкрила йому своє серце, а Євген знехтував її почуттями. Пізніше він подорожує в пошуках сенсу життя, намагається знайти себе. Коли ж герой повертається до столиці, він зустрічає Тетяну заміжньою жінкою. Вона сильно змінилася, стала неприступною і гордою. Тоді він сам зізнається їй у коханні, але Тетяна не приймає його зізнань. Пушкін переплів у своєму романі безліч ліній. Це і нерозділене кохання, і моральна каліцтво аристократії, і неспроможність давно вкоріненого кріпосницького ладу. Автор дуже точно описав навколишню його дійсність. Читаючи рядки роману, переймаєшся співчуттям до героїв, переживаєш разом з ними. А завдяки красивому складу його хочеться перечитувати знову і знову.
1. Я считаю что можно. Если бы Дубровский перестал везде говорить своё мнение.
2.У Дубровского не было шансов, по скольку у Троекурова были связи, и он был богаче.
3.Потому, что Дубровский всё-таки был его другом, и Троекурова чуть-чуть мучала совесть.
•|Вопросы|•
1. Кто претварился учителем французского? (если память не подводит, то сын Дубровского)
2. Уважали ли люди Троекурова?
3. Кого считали местным разбойником? (сына Дубровского).
★Если память не подводит, всё должно быть правильно★
В повести Н.В. Гоголя "Шинель" прекрасно показан образ "маленького человека", которого все унижают, насмехаются над ним, совершенно не уважают и беспощадно жалят своими упреками и фразами. Представитель этого несчастного образа - Акакий Акакиевич Башмачкин, один маленький чиновник из петербургского департамента, которому стыдно ходить в своей старой шинели,которую уже не починить, но на новую шинель у него не хватает средств. Нищие и бедные люди, которых он представляет, в этом образе, слились воедино в своих бедах и заботах. Они не могут позволить себе вечером поужинать, приходится голодать, не могут отдать грязное белье в стирку прачке, на всем постоянно экономят и все вещи тщательно берегут. Трудная и полная тревог, жизнь бедняков. Их все унижают, оскорбляют, потешаются над их жалким существованием. Они бесправны и им не на что надеяться.