Ответ:
Тема: зображення поетичного образу України, її краси її величі.
Ідея: возвеличення палкого кохання українців до рідного краю, Батьківщини.
Основна думка: любов до України є єдністю з невід’ємних частин духовності людини
Жанр: громадянська лірика.
Римування: перехресне.
Віршований розмір: амфібрахій.
Я вважаю, що цей роман дійсно висвітлює всю велич науки і знань. Це легко довести на прикладі головних героїв твору, в яких Жуль Верн продемонстрував образи справжніх сміливців усіх часів. Африка - нова і непокірна, підносить різноманітні випробування, але відвжних героїв це не лякає. Їх життя безліч разів піддавалося смертельній небезпеці, але світлий розум і надзвичайна кмітливість приходили їм на допомогу.
<span>«Гуси-лебеді летять»
коротка характеристика головних героїв.
Михайлик — простий сільський талановитий хлопчик, син бідняків. Він дуже
допитливий — йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом або
ж довідатися від дорослих.
Батько Михайлика — лицар-хлібороб. В образі Панаса Дем’яновича втілена
ота вікова селянська мудрість і доброта, що так характерна для простих,
чемних трудівників-хліборобів. Все життя своє батько працює на землі, на
тій загорьованій десятинці, що і годує, і зодягає, і на світі держить
його і сім’ю. Таким чином, першовідкривачами краси життя виступають
потомственні хлібороби.
Мати Михайлика — це образ духовно багатої, красивої, трудящої
жінки-селянки. Ганна Іванівна — берегиня родинного добробуту і злагоди.
Дід Дем’ян — представник старшого покоління Стельмахів.
Бабуся — проста селянська трудівниця
Люба — подружка Михайлика, вона добра, щира, чуйна.
Дядько Себастіян — перший учитель і наставник майбутнього письменника,
був голова комбіду. Він другий батько для Михайлика.
Дядько Микола — великий життєлюб. Це — втілення народного оптимізму.
Дотепний жартівник жив хоч і бідно, зате весело.</span>
Життя буде цікавішим, коли поруч і друг (за повістю Я. Стельмаха «Митькозавр із Юрківки, або Химера лісового озера»)
Літо. Довгоочікувані канікули. Двом друзям, Митьку та Сергію, літо провіщало чимало цікавого. Адже вони вирішили провести його разом у бабусі Митька. Село мало таку затишну, таку домашню назву — «Юрківка». Якби ще до від'їзду в Юрківку хлопцям хтось сказав би, що замість того, щоб відпочивати, бити байдики, грати та купатися у річці чи ставку, вони стануть завсідниками сільської бібліотеки і читатимуть жадібно книжки, вони нікому не повірили б: не вистачало ще літо псувати на читання — вони не дуже полюбляли книжки. Але друзі почати у Юрківці читати не просто книжки — а книжки, які стосуються наукових досліджень у галузі живої природи. А викликало живе зацікавлення хлопчиків до бібліотечних скарбниць незвичайне лісове озеро поблизу Юрківки.
Хлопці дізнатися від чотирнадцятирічного Василя, який також приїхав до Юрківки. відпочивати, що в лісовому озері оселилася якась страшенна істота. Вона лякає мешканців села, і купатися в цьому озері, як виявилося, дуже небезпечно. Може, це чудовисько подібне до Лохнесського? Те озеро у Шотландії — Лох-Несс зветься — далеко-далеко від Юрківки, за кордоном, але ж звідки у Юрківці, українському селі, його родичі? Ось і вирішили хлопці вистежити та сфотографувати таємничого мешканця сільського озера. Друзі оселилися в курені, який і будувати не треба було: він уже був кимось збудований неподалік від озера. Може, рибалками?..
Хлопці, мешкаючи в курені, час від часу знаходили ознаки присутності Химери. Це були і величезні сліди на піску, і пір'я розірваного птаха — можливо, це було місце, де чудовисько влаштувало собі їдальню. Сергій та Митько вирішили зробити принаду для нього. А ще Сергій запропонував товаришу дати ім'я цій химері. Але яке? Сергій назвав її на честь свого друга — Митькозавром. Спочатку Митько виявив скромність і відмовився від такої честі, а потім погодився. Друзі вже уявляли собі, яка буде сенсація в науковому світі, як здивується вчителька ботаніки, коли виявиться, що вони стали першовідкривачами Митькозавра із Юрківки.
