Українська земля завжди була пожадливою ділянкою для інших країн. Для жителів України- це сфера діяльності, виробнича галузь і таке собі "поприще".або й навіть фронт, адже люди завжди "воюють" з шкідниками і бур*яном.
Поля, лани, ниви- ось гордість нашого краю. Всі ми проходимо не одне поприще, коли обробляємо нашу царину, намагаючись вкласти найкраща, шоб в кінці отримати гарний врожай.
наше життя, наче прена. Погодьтесь!! Люди зажди протистоять чомусь. Нехай навіть звичайним повсякденним труднощам. Не завжди перемога за нами, але ми зможемо, щоб в кінці нашого поприща ми змогли оглянутися і побачити великий врожай наших прожитих літ!!
Частенько зазаз у людей
Проблеми бувають.
Зазвичай вони усі,
Як сніг на голову падають.
Не знаєш коли прийдуть,
Не знаєш коли підуть.
Але одне я знаю точно:
Скоріше ти вже їх рішай,
Бо прийде більше, тоді і замерзай!
Свого горба ніхто не бачить.
Як бідний плаче, ніхто не бачить, а багатий скривиться — усяк дивиться.
Всяк хоче взять, а ніхто не хоче дать.
Без здоров'я ніщо людині не миле.
Мудрим ніхто не вродився, а навчився.
Ответ:
У хатах, <u>незважаючи на пізню годину</u>, було темно. Батько, <u>сумуючи за
</u>
<u>втраченим</u>, повільно йшов додому. Мирон відповів на питання, <u>не задумуючись.
</u>
Білий кінь з нечуваною силою шарпнувся, вирвав кінець повода, дико звівся на
задні ноги,<u> біснувато стріляючи страшними очима.</u> Усі працювали не
покладаючи рук. Усі працювали з радістю, <u>не покладаючи рук</u>. Критика
прозвучала, <u>всупереч сподіванням,</u> досить м'яко. Сонце заходить, <u>не поспішаючи.</u>
Объяснение:
Я сьогодні на уроці слухала винятково та уважно.