Був собі хлопчик Юрчик.
Жив він добре.
Та він був дуже вередливим,
батьки все для нього робили купляли йому чудові іграшки, кожних вихідних водили його по розважальним центрам.
Тато і мама просили тільки одного щоб він гарно вчився та вів себе чемно.
Одного разу Юрчикові приснився сон, він уявляв гарну країну там де живуть тільки діти.Вони розважаються, граються, в школу не ходять та усі дуже неслухняні.
На наступний ранок він пішов з дому, до тої веселої країни.Хлопчик навіть не здогалувався що це все вигадка.
Батьки дуже хвилювались за свого сина.
А на наступний день Юрко прибіг з слізами на очах до мами і тата.Йому було дуже за те що він утік.Але все закінчилось все дуже добре,
тепер хлопчик гарно вчиться та слухається дорослих.
На сонці виблискували самоцвітами краплі роси.
підмет:що краплі;
присудок:що робили виблискували.
Схилились над ставом дві берези. Стрункі, високі, білокорі. Заглядають у воду і милуються своєю красою. Вітер розчісує їм зелені коси.
Та раптом прийшла до берез осінь. Підкралася тихо вночі і розвісила по зелених гілках золотисті стрічки. Уранці зійшло сонце. Подивилось воно на берези й дуже здивувалося. Дерева тепер стали барвистими. Усміхається сонечко, а берези сумують...
Дощ.
Десь далеко, за темною смугою лісу, обізвався грім.
Насувало грізне. Потемніло, завітрило, закрутилась курява
.
Гримнуло ближче, загуркотіло й покотилось у небі.
Між листям зашелестів густий рівний дощ. Хмара сіяла. Сіяла -- щедро, не жалуючи. За всю історію спостережень метеорологічна служба не фіксувала такої кількості опадів.
Стиль мовлення - художній.
Помилка - неправильне використання терміну.