Я пішов стежкою додому .
на уроці праці ми вчилися робити стіжки
Опис весни у художньому стилі Якщо ви мене запитаєте, яку пору року я люблю найбільше, відповім — звичайно, весну. Закінчилися суворі морози, і всюди відчувається подих весни. Все пробуджується до нового життя, дихає свіжістю і молодістю. Ще острівцями лежить сніг, а сонечко припікає, і з’являються перші вісники весни. Біжать струмочки і співають свою пісеньку, весело повідомляючи всім про прихід весни. І хоча вночі все ще морозно, але весна вступає в свої права. Дзвінкіше звучать пташині голоси, від їх щебетання за вікном я прокидаюся вранці. На деревах зявляються бруньки. Повіє легкий вітерець, і будуть гомоніти дерева, вітаючи весну. Я люблю спостерігати навесні за природою, дивитися, як навколо все оновлюється. Люблю проводити вихідні у весняному лісі. Ідеш по лісі і відчуваєш, що на душі стає легко і радісно. Ось сонячні зайчики танцюють на галявині, — вони наче хочуть розповісти всьому живому в лісі, що пора прокидатися. Між деревами від перших сонячних променів з’явилися проліски. Вони ще зовсім маленькі, тендітні, але скільки завзятості в цих ніжних кольорах: наполегливо пробивають вони товстий килим торішнього снігу. Блакитні пелюсточки, немов посміхаючись, тягнуться до сонечка. Набредеш на галявину пролісків — і очей відвести не можеш: здається, ніби земля і небо одного кольору — яскраво-блакитного. Квіти такі ніжні, що і зривати їх шкода. Напевно, немає нікого мудріше матінки-природи, тому що як пояснити, що одна пора року змінюється іншою, і неодмінно приходить сама довгоочікувана — весна
Джерело: http://dovidka.biz.ua/opis-vesni-na-ukrayinskiy-movi/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
<span>
</span>
Родина і Батьківщина — найсвятіше у світі, що є у людини. Найбільше
людина поважає батьків та Батьківщину. Багато українців віддали за Батьківщину
навіть життя. А якщо придивитися на ці два слова: батьки і Батьківщина, то-можна
побачити в них багато спільного та рідного.
Шануй і поважай батьків! Адже вони над усе люблять тебе. Кожна мати
готова зробити все, щоб її дитині гарно жилося. Навіть тоді, коли мати
журиться, вона готова віддати тобі все. Підійди до неї та обійми її. Може, мати
журиться тому, що ти вчинив щось погане? Виправись, допоможи матері, і її
обличчя знову стане ніжним та лагідним. Допомагати батькам завжди треба. Навіть
тоді, коли ти займаєшся найцікавішими для тебе справами. Зроби батькам приємне!
Деякі діти не поважають батьків. Коли батькам потрібна допомога, то на
це не зважають і займаються своїми справами. Та мине час, і вони зрозуміють, як
вони були не праві. Завжди шануй і поважай батьків!<span>Я частина своєї родини</span> і свого Рідного краю.
Говорити - балакати, розмовляти, точити ляси, ректи, висловлюватися, промовляти, голосити, перемовлятися, цвірінькати, шепотіти, вимовляти, розповідати, базікати, гелготіти, казати, бурчати, гомоніти, мовити, подейкувати, теревенити, чесати язика, балачки розводити.
Твір на тему "Життя людини – неоціненний скарб"
Іноді я розмірковую з приводу того, якої мети прагне людство в своєму
розвитку? Невже побутові зручності, комфорт, красиві речи та швидкість
пересування – це і є мета прогресу? Чи є щось нематеріальне, чого
досягає людство на шляху своєї еволюції?
Мені здається, що таке існує. За останні десятиліття дуже багато
людей на планеті стали цінувати життя. Життя звичайної рядової людини.
Про його неперевершену цінність стали говорити, на жаль, тільки після
багатьох воєн з масовими жертвами. До людей прийшло розуміння того, що
не можна нічим виправдати вбивство чи насильство над своїм ближнім. Ані
корисними інтересами, ані красивою ідеєю. І виправити лихе теж не
можна, адже в людини тільки одне життя.
У минулому сторіччі керівники тоталітарних режимів взагалі не зважали
на цінність окремого людського життя. І в нашій країні також.
«Незамінних людей не буває» - навіть таке гасло використовувалося.
Тепер у нас в Україні, як раніше в країнах Європи, почали розуміти
справжній сенс гуманізму, людяності.
На жаль, у цілому світі не всі люди ще прийняли такі погляди. Дехто
вважає геройством бійку та інше насильство, подекуди війна вважається
поважною, навіть священною справою.
Знецінити людське життя можна не тільки розстрілом або відправленням у
концтабір. Не цінує людську гідність той, хто застосовує до інших
примусову працю. Або суворо нав’язує усім навколо певні політичні або
релігійні погляди. Той, хто не дає іншим вибору. Як їм розпоряджатися
своїм єдиним шансом жити.
<span>Людина – це цілий Всесвіт. Це унікальна картина навколишнього світу,
власна світова історія. Людство в мініатюрі. І тому до окремої людини
слід підходити з великою повагою, як до невичерпної скарбниці. </span>
