<span>Більшість тогочасного населення Русі мешкала в неукріпле-них поселеннях, які називали так, як і сьогодні, - селами. У давньому селі було півтора-два десятки жител, споруджених з дерева. Житла русичі заглиблювали в землю на 30 - 80 см, іноді й більше, тому їх називають напівземлянками. У таких спорудах було затишно, вони швидше нагрівалися й довше тримали взимку тепло, а влітку - зберігали прохолоду. У хаті в кутку була піч з глини або каменю, яку топили «по-чорному», тобто так, що дим виходив крізь двері чи невелике вікно, чи просто крізь солом'яний дах.Селяни вирощували ячмінь, овес, згодом жито та пшеницю. З городини знали ріпу, капусту, редьку, огірки, буряк, моркву, горох, цибулю й часник. У садках росли вишні, сливи, яблуні. З тварин розводили велику рогату худобу, кіз, овець, свиней. Помічниками в господарствах були воли та коні. Живучи поміж лісів, у краю річок та озер, русичі не нехтували тисячолітнім мисливським і рибальським досвідом. Знали бортництво. Полювання та бортництво давало змогу отримувати не лише додаткові харчі, а й хутро, мед і віск - чи не найцінніші товари, які русичі збували сусіднім народам.Доберіть кілька іменників, прикметників, дієслів, які б розкривали зміст прочитаного.Заможні міщани - бояри та дружинники - носили дороге вбрання, пошите із заморських тканин, хутра й шкіри, оздоблене коштовностями. За верхній одяг і чоловіків, і жінок правив плащ. Плащі накидали на плечі й застібали на правому плечі застібкою-фібулою. Найбагатшими й найрозкішніше оздобленими, звичайно, були князівські плащі. Їх шили з дорогих кольорових вовняних тканин. Краї таких плащів обшивали золототканими стрічками, смугами з дорогого хутра, а поли -золотою вишивкою, нашивними орнаментованими бляшками із золота та срібла.Князівський костюм складався, окрім плаща, з довгої верхньої сорочки з дорогих тканин, штанів та чобіт з гарно вичиненої та фарбованої (здебільшого в червоний чи зелений колір) шкіри. Доповнювала вбрання шапка з хутряною опушкою, діадема та барма - комір-наплічник з коштовностей. Обов'язковим елементом давньоруських костюмів була сорочка. У сорочки вдягалися і селяни, і князі. Княгині, боярині та багаті городянки поверх сорочок носили також довгий верхній одяг тунікоподібного крою з ширшими, ніж у сорочок, рукавами. Жіноче вбрання доповнювали пояси. Заможні жінки любили прикраси - золоті й срібні ланцюжки, намиста, сережки.Теплим верхнім одягом, який носили і чоловіки, і жінки, були кожух і свита. Князі, бояри, багаті дружинники та купці ходили в кожухах з білки, горностая, куниці, а міський простолюд та селяни - з ведмедя, овчини та козячих шкур.Наші землі в 9-10 ст. чужинці називали «країною градів». «Гради», тобто фортеці, споруджували з дерева - городили, звідси й назва - «город», або «град». Укріплені поселення поступово перетворювалися на міста. Великі міста складалися з трьох частин. Одна з них - дитинець. Це найстаріша частина міста, розташована найчастіше на узвишші, горі. Зміцнена стінами, валами й ровами, ця частина давнього міста й була фортецею. На дитинці будували князівські та боярські двори. Від часів хрещення Русі саме тут розташовувалися найважливіші церкви й собори. Нижче дитинця простягався поділ. Саме тут мешкали ремісники та купці, тут був торговий майдан, чзалежав від рельєфу місцевості. Сходилися вони до торгової площі, біля міських брам чи дитинця. Центральна вулиця пролягала здебільшого від головної брами передмістя до дитинця. Вулиці вимощувалБудівлі в давніх містах розташовували рядами, між якими лишали проїзд - вулицю. Напрям вулиць часто и дерев'яними настилами.Міста заселяли переважно ремісники. Чимало мешканців міст жило з торгівлі. У великих містах мешкали князівська родина, бояри, дружинники, духівництво.Під садиби простолюду відводили невеликі ділянки землі. Свої хати городяни розташовували в глибині двору. Це були здебільшого однокімнатні, з глиняною підлогою, заглибленою в землю, будівлі, площею не більше 18 - 20 м2. Споруджували також господарські приміщення: навіси, клуні, хліви.Садиби й житла представників заможних верств були багатші й просторіші. Князі та бояри мешкали у двоповерхових хоромах з багатьма приміщеннями.У князівських палацах, боярських хоромах завжди було гамірно. Тут чатували дружинники, метушилися слуги, юрмилася челядь. Звідси віддавали накази, тут судили й урядували, сюди звозили данину. У просторих великих залах, де збиралися дружинники князя, часто відбувалися бенкети.</span>
1) Противники империи Карла Великого: а) Саксония. Карл долгое время пытался подчинить племена саксов, начиная с 772 года. В Саксонии постоянно поднимались восстания против власти франков, но все таки она была включена в состав франкского королевства. б)Италия. Карл помог папе римскому избежать давления лангобардов. С тех пор папа мог считаться вассалом франкского государства. в) Государство арабов. Карл пытался ослабить халифат, так как не имел потенциала завоевать арабов. В 778 году осуществил набег на Пиренеи, в результате которого арьергард его войск был разбит. г) Баварское герцогство, которое после непродолжительной войны с Карлом также входит в состав франкского королевства. Это основные направления внешней политики Карла Великого. 2)Противники Византийской империи: а)Побережье Средиземноморья, где Юстиниан разгромил Вандальское королевство, ликвидировал Остготское королевство, завоевана Италия, часть Испании. б)Балканское направление. в)Восточное направление: главный противник - Иран, с которым Юстиниан воевал за побережье Черного моря. г) Также борьба происходила и со славянами. Славяне разоряли некоторые территории, оказывали большое влияние на ослабленную византийскую общину. Противники Арабского халифата: а) Византия. Гарун подводил по приказу отца войска к Константинополю. Позднее заставил греков признать свое поражение. б) Иран. В 808 году возглавил поход туда. Однако с европейскими королевствами Гарун старпался поддерживать дружественные отношения, главным образом с Карлом Великим.
Касым-хан — казахский хан чингизид, правитель Казахского ханства в 1511 — 1521 годах, сын Жанибек-хана. При нем Казахское ханство достигло расцвета и установило контроль над обширными территориями Восточного Дешт-и-Кипчака. Также является двоюродным братом Шайбани-хана, узбекского ханаКасым хан, по отзывам современников — Камал ад-дин Бинаи, Фазлаллаха ибн Рузбихана, Бабура, Мухаммада Хайдара Дулати и современых историков — любил и был хорошим знатоком лошадей, отличался военным талантом и способностью вести за собой также был хорошим дипломатом
Касым хан замечал, что в последнее время участились межродовые распри. Некоторые улусы перестали считаться с другими на том основание, что их ханы и беки более родовитые знатные. Мелкие трения зачастую перерастали в большие скандалы. Было заметно, что раздувают междоусобицы султаны и бии. Решения биев выполнялись не всегда
« — Если будет так продолжаться, — думал Касым хан, — то казахов постигнет участь моголов и Шайбанидов, которые разделились, рассыпались по крупицам. »
И Касым хан решил издать закон, требующий от людей железной дисциплины. Этот закон был утвержден и обнародован. Закон состоит из пяти глав. В первой главе (Имущественный закон) рассматриваются проблемы судебных исков, земельных, родовых, семейных отношений, а также выплаты выкупа и налогообложения. Во второй главе — определены сроки наказания за конкретные преступления. (Уголовный закон). В третьей главе — освещены вопросы воинской службы и дисциплины. Любое нарушение наказывается в обязательном порядке в зависимости от тяжести преступления. (Военный закон). Четвёртая глава — посвящена вопросам дипломатической службы и её этики. (Посольский закон — обычай). В пятой говорится о проведение праздников, похорон, поминок и т. д. (Закон общественности)
Согласно Мухаммаду Хайдару Касым-хан умер в 924 году хиджры (1518 год)
Согласно В.В. Трепавлову умер и похоронен в 1521 г. в Сарайчике — захваченной им столице Ногайской Орды
Он остался в истории Казахов как Великий хан который принес рассвет Казахского ханства.
<span>Основная и самая главная причина поражения России и
победы Японии в Русско-Японской войне 1904-1905 гг. стала
несостоятельность высшего государственного и военного руководства. </span> <span>1.Прежде
всего внезапность нападения Японии. (разрыв дипломотических отношений с Японией был скрыт от офицеров, поэтому нападение
противника стало для них неожиданностью). 2. Разработанная японским командованием тактика быстрой войны. 3. Недооценённость Россией противника. </span> <span>Успехами побед первых месяцев войны,
Япония, прежде всего, обязана Главнокомандующему Императорским ВМФ
адмиралу Ямамото и командующему ударным авианосным соединением адмиралу
Нагумо. До тех пор, пока судьба войны находилась в руках ВМФ - судьба
благоволила Японии. Поразительно,но только однажды, 11 декабря 1941
года, при попытке взять остров Уэйк, императорский флот не смог
выполнить поставленной задачи. 23 декабря 1941 года со второй попытки остров был взят.</span>