Голуби є символом любові й ніжності. Тому люди завжди з турботою ставляться до птахів сіро-голубуватого забарвлення, сподіваючись на добро й мир на планеті. Я дуже люблю годувати голубів, коли ми з батьками ходимо не прогулянку до парку. Всі вони різні, але одного голуба я запамятав дуже добре. А голуб був чудесний! Неякийсь собi там сивак копiйчаний, а такої чистої сiрої мастi, що, здавалося, хтось умисно, коли голуб був увесь чорний, узяв та рiвненько й дрiбненько поцюкав його бiлим. Тiльки кiнцi пiр’їн на хвостi та на крилах лишилися чорнi, як у чорнило вмоченi. Голiвка ж яка: малесенька, витончена, не кругла, а довгастенька! А дзьобик: це ж не дзьобик, а пташине зернятко, нiжне, рожеве… Шийка горда, не довга й не коротка, спинка ввiгнута, хвiст трубою, i пiр’їн уньому десь не менш тридцяти шести. А крила ж, видно, такi легкi та сильнi, як пушинку, тiло носять.
Оленка малює олівцем (чим? олівцем)
<em>За що, не знаю, називають хатину в гаї тихім раєм (Т.Шевченко</em>).
<em>Минали роки, віки, тисячоліття; Сонце росло, росло, падало і тихо спускалось додолу (М.Коцюбинський).</em>
<em><em>Кілометрів зо три ліс тягся, густий і незайманий (Ю. Яновський)</em>.</em>
<em>питальні</em>
<em>А хто ж з українців не любить пісню?</em>
<em>Ви були коли-небудь на річці на Осколі, що тече Харківщиною нашою аж у річку Північний Донець?</em>
<em> Де там давай, хіба туди ружжо дострелить, на отаку глибочінь?</em>
<em>
</em>
<em>А скільки там диких качок! </em>
<em>Так у тих книжках написано, що колись було впіймано сома вагою на чотириста кілограмів!</em>
<em>Вона держить у своїх обіймах навіть хатнє повітря, й так хочеться вибитись з-під її гніту, вийти з дому і скинути її з себе!</em>
Однотонне життя
душа марлі
перший дух
другий дух
третій дух
нарозумлення
добрі справи
висновок
Я з тих країв, де над Дніпром цвітуть, шумлять гаї, де з дня народження мені співали солов*ї.
