Лісова школа<span>В лісі є лісова школа.В лісовій школі вчиться білочка Пухнаста,заєць Вуханець,їжак Колько,ведмедик Косолапий,лисичка Сестричка і вовчик Братик.Всього шість учнів.В цій школі є директор. Його звати Бурмило Михайлович.Також є і вчителі це:вчитель фізкультури мавпа- Макак Макакович,вчитель який вчить дітей -Марія Ягуарівна,вчитель з читання-Сова Мудра.В цій школі діти вчаться добре,але іноді бувають погані оцінки.Коли починається урок діти сідають за парти і читають.Цей урок їм проводе вчителька Сова Мудра.Коли закінчується урок дзвенить дзвоник.Дзвоник в них такий: кукушка сидить на гілкі і кує.І так кожен урок.В лісовій школі всі вчителі чомусь вчать дітей.І це приносить їм задоволення,а діти більше пізнають.</span>
Для кожної дитини своя мама – найкраща. Моя мама піклується про мене, ночі не доспить, коли я хворію. Приготує смачні страви, допоможе виконати домашнє завдання. Мама зрозуміє, розрадить у важку хвилину, терпеливо вислухає. З нею можна поділитися своїми сокровенними думками, адже вона найкращий порадник та друг. Багато значить її лагідне тепле слово. <span> Я не уявляю свого світу без найріднішої людини. Адже для мене моя мама – найкраща.</span>
Дієпирслівник — особлива незмінна форма дієслова, що позначає додаткову дію або стан, яка супроводить іншу, основну дію.
Дії, названі дієсловом-присудком (основна) та дієприслівником (супровідна) виконуються однією й тією особою або предметом-підметом: Там рідну пісню слихав я, завмерши (М. Рильський ). Зорі мерехтіли падаючи (Григорій Тютюнник).
У реченні дієприслівник найчастіше пов'язаний із дієсловом-присудком і є обставиною: Усяка пташечка, радіючи, співала (Л. Глібов). Ваблять, усміхаючись луки (Олександр Олесь).
Дієприслівники відповідають на питання <em>що роблячи?</em> (кажучи, наздоганяючи) та <em>що зробивши?</em> (сказавши, наздогнавши).
Дієприслівник має ознаки дієслова (час і вид) та прислівника (незмінність, залежність від дієслова-присудка, значення обставини).
Вид дієприслівників залежить від виду дієслова, від якого їх утворено: терпіти — терплячи (недоконаний вид); витерпіти — витерпівши (доконаний вид).
Дієприслівники теперішнього часу означають другорядну дію, що відбувається одночасно з основною: Данило мчить, не оглядаючись (Марко Вовчок).
Дієприслівники минулого часу позначають другорядну дію, яка передувала основній: Розігнавшись, стрибнув Петро (П. Куліш).
Дієприслівник — незмінна форма дієслова, тому він не має закінчення: записуючи, записавши.
У кінці дієприслівників після ч, ш завжди пишуть літеру и: розказуючи, сказавши.
Людина народжується не для того, щоб щезнути безвісно
Для чого народжуються люди? Зрозуміло ж, що не для того, щоб щезнути безвісно. Мені здається, що в кожної людини є певна місія в житті, яку вона може виконати, а може проігнорувати.
На світі є багато професій , за допомогою яких- можна допомагати іншим. Наприклад лікар-хірург- рятує хворих від смерті. Звісно приємно бачити біля хірургічного відділення родину, яка чекає свого батька(сестру, мати, брата, дядька тощо) з квітами, певно знаючи, що все буде добре. Але ж якщо ти дуже старався зробити все можливе, щоб врятувати пацієнта від неминучого, але операція пройшла невдало і сім*я цієї людини проклинає тебе - жити після такого не хочеться. Або наприклад- вчитель. Оберемки квітів під час здавання екзаменів, теж добре, але безсонні ночі в перевірянні купи зошитів- дуже не просто.
До чого я це все вела? Висновок тут простий.Не можна здаватись, а потрібно знайти свою мету, таким чином- гідно провести своє життя, не зважаючи ні на які проблеми! Адже лікар- не припиняє лікувати, а вчитель- не припиняє вчити.
